Матоме Угакі
| Матоме Угакі | ||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| яп. 宇垣纏 | ||||||||||
 Віцеадмірал Угакі (1942/45). | ||||||||||
| Народився | 15 лютого 1890[1][2] Окаяма, Японія | |||||||||
| Помер | 15 серпня 1945[1][2] (55 років) Префектура Окінава, Японія | |||||||||
| Країна | .svg){kind=small} Японія | |||||||||
| Діяльність | військовослужбовець, льотчик, kamikaze | |||||||||
| Alma mater | Naval War College[d] і Військова академія флоту Японії | |||||||||
| Заклад | Naval War College[d] | |||||||||
| Учасник | Друга світова війна, Битва в затоці Лейте, Battle off Samard і Битва за Окінаву | |||||||||
| Роки активності | з 1912 | |||||||||
| Військове звання | віцеадмірал | |||||||||
| Нагороди |
| |||||||||
Матоме Угакі (яп. 宇垣 纏; 15 лютого 1890 — 15 серпня 1945) — японський офіцер і поет, віцеадмірал Імператорського флоту. Палкий прихильник ідеології камікадзе. Відомий своїми докладними щоденниками.
У 1912 році на відмінно закінчив Імператорську Військово-морську академію. 17 липня 1912 року почав службу в ранзі кадета на крейсері IJN Azuma. Надалі проходив службу на крейсері IJN Hirado. 1 грудня 1913 року отримав звання мічмана і був переведений на крейсер IJN Ibuki. Далі служив послідовно на лінійному крейсері IJN Kongō, крейсері IJN Iwate, та головному есмінці IJN Nara. 1 грудня 1918 році був підвищений до лейтенанта і відправлений у військово-морську артилерійську школу. Після закінчення навчання призначений старшим артилерійським офіцером на есмінці IJN Minekaze.
У 1924 році, після закінчення навчання у Вищій військовій академії Імператорського флоту, отримав звання капітан-лейтенанта. Після недовгої служби на крейсері IJN Ōi 3 роки служив при військово-морській артилерійській школі. У листопаді 1928 році був підвищений до капітана 3 рангу та призначений військовим резидентом Японії у Німеччині, де й прослужив до листопада 1930 року.
Після отримання 1 грудня 1932 року звання капітана 2 рангу Матоме Угакі служив інструктором у Військово-морському коледжі. В 1935 році отримав призначення в Об'єднаний флот. Через рік (1 грудня 1936) призначений командиром крейсера IJN Yakumo, а ще рівно через рік, 1 грудня 1937 року, призначений командиром корабля IJN Hyūga.
15 листопада 1938 року отримав звання контрадмірала.
.jpg)
Незабаром після початку Другої світової війни призначений начальником штабу Об'єднаного флоту Японії під командуванням адмірала Ісороку Ямамото, де служив до 1943 року. 1 листопада 1942 року підвищений до віцеадмірала.
18 квітня 1943 року, два бомбардувальники Міцубісі G4M Бетті, які перевозили офіцерів штабу, в районі острова Бугенвіль зазнали атаки 24 винищувачів Локхід P-38 «Лайтнінг» (операція «Помста»). Обидва літаки були збиті. Ведучий бомбардувальник, на якому знаходився Ісороку Ямамото, розбився в джунглях, а ведений, в якому летів Матоме Угакі, впав у море. Угакі був одним із трьох вцілілих.
Після одужання, 25 лютого 1944 року призначений командувачем 1-їескадри лінійних кораблів у складі «Нагато», «Ямато» та «Мусасі», з якими брав участь у битві у затоці Лейте, зокрема у битві вморі Сібуян (24 жовтня) та у битві біля острова Самар (25 жовтня)
Відкликаний до Японії у лютому 1945 року і призначений командувачем 5-го Повітряного флоту в Кюсю. З березня 1945 року керував підготовкою до атак літаків-камікадзе на кораблі ВМФ США, що стоять у лагуні острова Уліті.
15 серпня 1945 року імператор Хірохіто повідомив по радіо про беззастережну капітуляцію Японії і закликав військових скласти зброю. У цей день Матоме Угакі робить останній запис у своєму щоденнику про те, що він не отримував «офіційного» наказу на припинення вогню, а також бере на себе всю відповідальність за те, що його пілоти не змогли зупинити вторгнення супротивника, і тому, дотримуючись кодексу бусідо, в останній виліт він повинен вирушити сам. Перед тим, як зайняти місце стрілка в літаку Yokosuka D4Y Suisei, Угакі робить свою останню фотографію. У цей виліт із особистих речей він взяв лише короткий ритуальний меч, отриманий від адмірала Ямамото.
В останньому повідомленні о 19:42 йдеться про те, що літаки починають атаку на корабель США. Однак, в архівах ВМФ США немає записів про успішні атаки камікадзе 15 серпня 1945 року, і, швидше за все, всі літаки (крім трьох, що повернулися через проблеми з двигунами) були збиті гарматами ППО і впали в океан.
- Військова медаль 1914—1920
- Пам'ятна медаль вступу на престол імператора Сьова
- Медаль Маньчжурського інциденту
- Медаль національного фонду «Велика Маньчжурія» (Маньчжурська держава)
- Медаль Китайського інциденту 1937
- Орден Вранішнього Сонця 3-го і 1-го класу
- Орден Золотого шуліки 3-го класу
- Орден Священного скарбу 3-го класу
- Залесский К. А. Кто был кто во Второй мировой войне. Союзники Германии. — М.: АСТ, 2004. — ISBN 5-271-07619-9
- Рикихей Иногути Божественный ветер. — М.: АСТ: Ермак, 2005. — ISBN 5–9577–1803–3
- Hoyt Evan The Last Kamikaze: The Story of Matome Ugaki. — Westport, Connecticut: Praeger Publishers, 1993. — ISBN 0-2759-406-75
- ↑ а б в SNAC — 2010.
- ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Ugaki, Matome - TracesOfWar.com. www.tracesofwar.com. Процитовано 5 грудня 2024.
- Народились 15 лютого
- Народились 1890
- Уродженці Окаями
- Померли 15 серпня
- Померли 1945
- Померли в Японії
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 1 класу
- Кавалери ордена Вранішнього сонця 3 класу
- Кавалери ордена Золотого шуліки 3 класу
- Кавалери ордена Священного скарбу 3 класу
- Нагороджені пам'ятною медаллю вступу на престол імператора Сьова
- Поети Японії
- Адмірали Японії
- Японські військовики Першої світової війни
- Японські військово-морські аташе
- Учасники Японсько-китайської війни (1937—1945)
- Учасники Другої світової війни з Японії
- Автори відомих щоденників
- Тейсінтай
- Загинули в боях Другої світової війни