Перейти до вмісту

Маттео Фіоріні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Маттео Фіоріні
італ. Matteo Fiorini
Народився14 серпня 1827(1827-08-14)[1]
Феліццано, Провінція Алессандрія, П'ємонт, Італія[1]
Помер14 січня 1901(1901-01-14)[1] (73 роки)
Болонья, Італія[1]
Країна Королівство Італія
Діяльністьпрофесор, картограф, географ
Галузьматематика, географія і картографія
ЗакладБолонський університет
ЧленствоТуринська академія наук[1]

Маттео Фіоріні (італ. Matteo Fiorini; серпень 1827 Феліццано, Алессандрія — 14 грудень 1901, Болонья) — італійський математик, географ і картограф.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Вивчав математику і інженерні науки в Туринському університеті, який закінчив в 1848 році; робота на здобуття докторського ступеня стосувалася землеустрою. У 1860 році став професором геодезії в університеті Болоньї, зберігши цю посаду до кінця життя. Був членом Туринської академії наук[2].

Як учений, спеціалізувався головним чином на картографії, написавши низку наукових робіт. Свого часу вважався одним з найбільших і шанованих італійських географів-практиків[3]. Найбільш відомі праці — «Gerardo Mercatore e le sua carte geografiche» (Болонья, 1889) і «Le sfere cosmografiche especialmente le sfere terrestri» (Рим, 1894).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в г д е www.accademiadellescienze.it
  2. ↑ Edizione Nazionale Mathematica Italiana — Matteo Fiorini. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
  3. ↑ Flattening the Earth: Two Thousand Years of Map Projections. John P. Snyder, 1997. P.143—144. Архів оригіналу за 11 грудня 2017. Процитовано 14 серпня 2020.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маттео_Фіоріні&oldid=36363392