Мауріціо Якобаччі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Мауріціо Якобаччі
Особисті дані
Народження 11 січня 1963(1963-01-11) (61 рік)
  Берн, Швейцарія
Зріст 170 см
Громадянство  Швейцарія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1978–1983 Швейцарія «Янг Бойз» 29 (9)
1981–1982   Швейцарія «Берн» 13 (0)
1983–1984 Швейцарія «Веве» 30 (10)
1984–1987 Швейцарія «Ксамакс» 75 (27)
1987–1989 Швейцарія «Беллінцона» 67 (11)
1989–1990 Швейцарія «Веттінген» 13 (4)
1990–1992 Швейцарія «Серветт» 61 (20)
1992–1993 Швейцарія «Санкт-Галлен» 31 (9)
1993–1994 Швейцарія «Лозанна» 27 (2)
1994–1995 Швейцарія «Беллінцона» 15 (5)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1995–1996 Швейцарія «Орільйо»
1996–1997 Швейцарія «Монте Карассо»
1997–1999 Швейцарія «Мендрізіо»
1999–2000 Швейцарія «К'яссо»
2000–2003 Швейцарія «Грассгоппер» (помічник)
2003–2004 Швейцарія «Делемон»
2004–2005 Швейцарія «Баден»
2005–2006 Швейцарія «Віль»
2006–2007 Ліхтенштейн Швейцарія «Вадуц»
2007–2008 Швейцарія «Сьйон»
2008–2011 Швейцарія «Крієнс»
2011–2016 Швейцарія «Шаффгаузен»
2016 Австрія «Ваккер» (Інсбрук)
2017 Швейцарія «Віль»
2017–2018 Швейцарія «Сьйон» (U-21)
2018 Швейцарія «Сьйон»
2019 Швейцарія «Беллінцона»
2019– Швейцарія «Лугано»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Мауріціо Якобаччі (італ. Maurizio Jacobacci, нар. 11 січня 1963, Берн) — швейцарський футболіст, що грав на позиції нападника, нападника. По завершенні ігрової кар'єри — тренер. З 2019 року очолює тренерський штаб команди «Лугано».

Ігрова кар'єра

[ред. | ред. код]

У дорослому футболі дебютував 1978 року виступами за «Янг Бойз», в якій провів п'ять сезонів. Згодом з 1983 року один сезон грав у складі «Веве», після чого перейшов у «Ксамакс», з яким став чемпіоном Швейцарії у 1987 році.

Після цього сезону Якобаччі перейшов до «Беллінцони», де провів два роки, а надалі грав за клуби «Веттінген», «Серветт», «Санкт-Галлен» та «Лозанна».

Завершив професійну ігрову кар'єру у клубі «Беллінцона», у складі якого вже виступав раніше. Прийшов до команди 1994 року і захищав її кольори до припинення виступів на професійному рівні у 1995 році[1].

Кар'єра тренера

[ред. | ред. код]

Розпочав тренерську кар'єру відразу ж по завершенні кар'єри гравця, 1995 року, очоливши тренерський штаб нижчолгового клубу «Орільйо», де пропрацював з 1995 по 1996 рік. В подальшому очолював інші нижчолігові команди «Монте Карассо», «Мендрізіо» та «К'яссо».

2000 року увійшов до тренерського штабу «Грассгоппера», де був помічником Ганса-Петера Цаугга, а потім і його наступника Марселя Коллера, допомагаючи їм виграти чемпіонат Швейцарії у сезонах 2000/01 та 2002/03.

У червні 2003 року Якобаччі здобув диплом тренера UEFA Pro і став головним тренером клубу «Делемон». Після цього очолював три інші клуби Челлендж-ліги, другого дивізіону Швейцарії «Баден», «Віль» та «Вадуц». При цьому «Вадуц» паралельно грав і у Кубку Ліхтенштейну, який 2007 року виграв з Якобаччі.

2007 року Якобаччі вперше став головним тренером клубу Суперліги, яким став «Сьйон». Втім надовго у клубі не затримався і надалі знову тренував нижчолігові клуби «Крієнс» та «Шаффгаузен»[2].

7 червня 2016 року Якобаччі став головним тренером австрійського «Ваккера» (Інсбрук). Після 10 турів клуб з 9 очками був на 8-му з 10 місць у другому за рівнем дивізіоні Австрії. 21 вересня 2016 року клуб оголосив про звільнення Якобаччі.

В подальшому працював на батьківщині з клубами «Віль», «Сьйон» та «Беллінцона», а 30 жовтня очолив клуб Суперліги «Лугано»[3].

Титули і досягнення

[ред. | ред. код]

Як гравця

[ред. | ред. код]
«Ксамакс»: 1986–87

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Вадуц»: 2006–07

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Архівна копія на сайті Wayback Machine., auf PlayerHistory, abgerufen am 10. Juni 2015.
  2. FC Schaffhausen: Maurizio Jacobacci übernimmt[недоступне посилання з 01.04.2019 — історія]
  3. Суперник "Динамо" у Лізі Європи звільнив головного тренера. Архів оригіналу за 4 листопада 2019. Процитовано 4 листопада 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]