Махненко Володимир Іванович

|Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Мати=

Володимир Іванович Махненко
Народився	27 жовтня 1931(1931-10-27) Черкаси
Помер	2 січня 2013(2013-01-02) (81 рік) Київ
Країна	Україна
Діяльність	науковець
Alma mater	Одеський інститут інженерів морського флоту
Галузь	матеріалознавство
Заклад	Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України
Вчене звання	професор
Науковий ступінь	доктор технічних наук
Членство	НАНУ
Партія	КПРС
Нагороди	Орден «За заслуги» ІІ ступеня

Володимир Іванович Махненко (27 жовтня 1931, Черкаси — 2 січня 2013, Київ) — український вчений у галузі зварювання металів і спеціальної металургії, доктор технічних наук, професор, академік Національної академії наук України.

Біографія

Народився 27 жовтня 1931 року у місті Черкасах. У 1955 році закінчив Одеський інститут інженерів морського флоту за спеціальністю «Суднобудування». У 1955–1959 роках працював на посаді майстра, а потім старшим технологом корпусно-зварювального цеху заводу «Красная Кузница» в Архангельську. У 1959 році вступив до аспірантури Одеського інституту інженерів морського флоту. В 1963 році після захисту кандидатської дисертації працював асистентом кафедри технології металів цього ж інституту. В 1964 році був запрошений на роботу в Інститут електрозварювання імені Є. О. Патона АН УРСР, де захистив докторську дисертацію і з 1975 року очолював відділ математичних методів дослідження фізико-хімічних процесів при зварюванні та у спецелектрометалургії. Член КПРС з 1977 року. Член-кореспондент АН УРСР з 1978 року. Академік АН УРСР з 18 травня 1990 року.

Помер в Києві 2 січня 2013 року.

Наукова діяльність

Визнання отримали дослідження В.І. Махненка по прогнозуванню комплексу фізичних параметрів при зварюванні сучасних конструкційних матеріалів, які визначають якість зварного з'єднання і працездатність зварної конструкції: розміри і форму зони проплавлення, термічні цикли, мікроструктуру і властивості металу зварного шва та зони термічного впливу, кінетику напружень, деформацій і переміщень в процесі зварювального нагріву, ризик виникнення гарячих і холодних тріщин, розподіл залишкових напружень і їх вплив на граничний стан зварних вузлів при статичних або змінних зовнішніх навантаженнях. На основі цих теоретичних робіт спільно з різними галузевими науково-дослідними установами і промисловими підприємствами розроблено оптимальні варіанти конструктивних і технологічних рішень для низки нових зварних конструкцій.

Останніми роками В.І. Махненко активно працював над актуальною проблемою аналізу працездатності та ресурсу безпечної експлуатації зварних конструкцій і споруд, у тому числі, об'єктів енергетики України і магістральних трубопроводів. Розроблені під його керівництвом методи оцінки припустимості виявлених дефектів в рамках ідеології «прогнозування і попередження» у цілому ряді випадків дали можливість відмовитися від передчасних ремонтів зварних конструкцій відповідального призначення. Зокрема, ним обґрунтована можливість ремонту зварюванням дефектних ділянок магістральних трубопроводів без виведення їх з експлуатації. Використання методичних основ аналізу надійності зварних конструкційних елементів реакторів атомних електростанцій України, розроблених В.І. Махненком, дозволили розв'язати низку проблем забезпечення необхідного рівня безпеки їх експлуатації.

Автор понад 350 наукових публікацій, у тому числі 13 монографій.

Підготував 5 докторів та понад 25 кандидатів наук.

Відзнаки

Заслужений діяч науки і техніки України (з 2004 року), лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (за 2008 рік; за розробку та впровадження технологій ремонту магістральних трубопроводів під тиском).

Нагороджений орденом «Дружби народів», орденом «За заслуги» II ступеня (2011), медалями.

Література

• Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.