Перейти до вмісту

Мацко Ірина Олександрівна

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ірина Олександрівна Мацко
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася21 травня 1978(1978-05-21) (46 років)
м. Тернопіль, нині Україна
ГромадянствоУкраїна Україна
Національністьукраїнка
Діяльністьписьменниця, видавець, художниця, бібліотекар
Сфера роботилітературна діяльністьd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих, ілюструванняd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих і дитяча література[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materУкраїнська академія друкарства Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Роки активностівід 2002 — донині
Жанрказка, новела
ЧленствоНаціональна спілка письменників України Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Мацко Ірина Олександрівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мацко.

Іри́на Олекса́ндрівна Мацко́ (нар. 21 травня 1978, м. Тернопіль) — українська дитяча письменниця, казкарка, член НСПУ з 6 березня 2018 року, громадський діяч, видавець, голова ГО «Творчий простір ОРЕЛІ», керівник креативної студії «ІРИска».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Дідусь та бабуся по маминій лінії — переселенці з села Висова, Польща, Лемківщина. Навчалася у школі в с. Великий Ходачків Козівського району. Від 1995 року проживає в Тернополі.

  • 2000 рік — закінчила Тернопільську академію народного господарства (нині - Західноукраїнський національний університет, спеціальність — економіст);
  • 2002 - 2008 роки — ілюстратор, дизайнер-верстальник, художній редактор Тернопільського видавництва «Лібра Терра».
  • 2007 рік — закінчила Українську академію друкарства (2007, спеціальність — графіка, ФПК); навчалася на курсах «Комп'ютерної графіки та дизайну» Тернопільського технічного університету імені Пулюя. Від 2007 року — початок роботи приватним підприємцем-видавцем, видавництво «ІрМа».
  • 2009 - 2010 роки — головний редактор газети «Історія кохання», журналів «Дошкільнятко», «Вовк та Заєць», «В'язання» Тернопільського відділення київського видавництва «Нова дитяча література».
  • серпень 2011 - 2015  роки — бібліотекар Центральної дитячої бібліотеки м. Тернополя.
  • 2011 року — провела й організувала перший у Тернополі дитячий літературний фестиваль «Дивокрай».
  • 2012 рік — директорка фестивалю у рамках міжнародного симпозіуму «Література. Діти. Час» від ЦДЛДЮ.
  • з 2014 року — член ВТ «Просвіта» ім. Т.Шевченка.
  • з жовтня 2015 року — засновниця та керівниця креативної студії «ІРИска» — дитяча кімната творчого розвитку дітей і дорослих, заняття, майстер-класи, курси.
  • 2018 року — диплом казкознавця. Пише терапевтичні та повчальні історії. Член НСПУ з 6 березня 2018 року. Експерт УКФ з 2018 року у напрямку література та видавнича справа[2]. Автор та координатор літературно-мистецького конкурсу для дітей «ТЕРНОслов» заснованого у 2018 році.

Голова Тернопільської філії Центру дослідження літератури для дітей та юнацтва.

Член головного журі 4-го та 5-го телефестивалю «Відкрий Україну!» м. Київ[3].

Координаторка у Тернополі всеукраїнських проектів «Додай читання!» та «Тату, почитай!», «Книжковий марафон 42» від Євгенії Пірог.

Авторка та координаторка благодійного проекту для незрячих та слабозорих дітей «Історії тих, хто бачить серцем»[4][5].

Творчість

[ред. | ред. код]
Презентація книжки Ірини Мацко «Шпинат для мізків» у «Книгарні „Є“» в Тернополі (17.09.2015)
Учасники презентації книжки Ірини Мацко «Шпинат для мізків»

Пише дитячі казки, оповідання та новели й есе для дорослих; ілюструє, укладає хрестоматії і розвиваючі зошити для дошкільнят.

Літературні твори опубліковані в журналах «Літературний Тернопіль», «Найкращі жіночі історії», «Життя», «Ангелятко».

Твори звучали на першому каналі Національного радіо в передачі «Вечірня колисанка».

Авторка книги-велетеня «Казки із Дивокраю», яку створювали в Центральній дитячій бібліотеці м. Тернополя — у розвороті вона має 1,8 метра на метр. Книга занесена в «Книгу рекордів України».[6]

Редагує газети «Історія кохання» і «Попелюшка».[7]

Книги для дітей

[ред. | ред. код]
  • «Цифри та лічба», «Букви», «Копієчка» (2007), «Фіґури, простір, розмір» (2008).[8]
  • Збірка авторів прозових творів «Зернятка мудрості» (2012, «Підручники і посібники»).
  • Серія книг для дітей «Читаємо з дитиною»: «Тік-Так», «Голочка та Подушечка», «Медовий Сухарик» (2015, "Підручники і посібники).
  • Серії «Книжка-листівка»: «Загублена писанка», «Мамине серденько», «Різдво біля ялиночки» (2015, «Підручники і посібники»).
  • Збірка казок «Чарівна дудочка» (2015, «Белкар»).

Збірки новел і замальовок

[ред. | ред. код]
  • «Шпинат для мізків»
  • «Мигдаль для серця»
  • «Імбир для душі»

Альбоми

[ред. | ред. код]
  • «Книга мого роду» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Рости, моє деревце, з міцного коріння» (2012, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Наше малятко» (2015, «Видавництво Старого Лева»)
  • «Ksiega moiego rody» (2015, «NIKO»)
  • «Дівочий секретник» (2018, «Підручники і посібники»).

Окремі твори

[ред. | ред. код]
  • «Козацький скарб» (п'єса, у співавторстві з Богданом Мельничуком)
  • Повість «Перехідний вік… моєї мами» (2016, «Академія»).
  • Повість «Козацький скарб» у співавторстві з Богданом Мельничуком (2018, «Видавництво Марка Мельника»)
  • Повість «Кава по-дорослому» (2018, «Академія»).
  • Збірка легенд «Містика Тернового поля» (2018, «Мандрівець»)
  • Збірка казок «Казки омріяного краю» (2018, «Мандрівець»)

Окремі твори

[ред. | ред. код]
  • «Родинний рушник» (пісня)
  • «Як вигнали лемків» (пісня)

Досягнення

[ред. | ред. код]
  • Призер конкурсу творів для дітей «Мистецької Сторінки» та часопису «Захід-Схід» (казка «Пригоди дубового листочка»).
  • Фіналістка 1-го всеукраїнського конкурсу малої прози «Сила малого» (2008, твір увійшов у 100 найкращих творів).
  • Призер конкурсу «Рукомесло 2009» у розділі дитячої прози за твір «Медовий сухарик» (2 місце).
  • Призер конкурсу «Великоднє сяйво» у 2012 році від журналу «Крилаті» за казку «Загублена писанка».
  • Лауреат конкурсу «Жінка року 2013» від газети «20 хвилин» (Тернопіль).
  • Переможець конкурсу ім. Леся Мартовича у 2014 році за твір «Вогняна квітка».
  • Призер конкурсу патріотичної прози «Мрії збуваються!» у 2015 році за твір «Золотий тризубець» (1 місце).

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ Експерти: Літератури та видавничої справи. ucf.in.ua. Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 30 листопада 2019 року.
  3. ↑ Ірина Мацко. ukrainka.org.ua. Архів оригіналу за 23 листопада 2019. Процитовано 30 листопада 2019 року.
  4. ↑ Вперше казку, яку написали та озвучили слабозорі тернопільські діти, надрукують шрифтом Брайля. uanews.org.ua. Процитовано 4 грудня 2019 року.
  5. ↑ Історії для тих, хто бачить серцем. ukurier.gov.ua. Архів оригіналу за 4 грудня 2019. Процитовано 4 грудня 2019 року.
  6. ↑ У Тернополі встановили рекорд України — найбільша рукописна книга (фото)[недоступне посилання з липня 2019] // Погляд. — 2012. — 28 вересня.
  7. ↑ Ірина Мацко - ВСІ КНИГИ, біографія автора, рецензії купити і завантажити в інтернет-магазині Yakaboo.ua. www.yakaboo.ua. Архів оригіналу за 4 квітня 2018. Процитовано 12 березня 2020.
  8. ↑ Мацко Ірина Олександрівна — Енциклопедія Сучасної України. esu.com.ua. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 18 січня 2022.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
Мацко Ірина Олександрівна
у сестринських Вікіпроєктах
П: Портал «Тернопільщина»
CMNS: Мацко Ірина Олександрівна у Вікісховищі?
Зовнішні відеофайли
 Ірина Мацко. «Шпинат для мізків» на YouTube (презентація) // Відеоканал Юрія Дігая. — 2015. — 17 вересня.
Ірина Шуптарська.  Арт-терія 175. Ірина Мацко на YouTube // Телеканал ІНТБ. — 2015. — 10 грудня.
 Ірина Мацко на YouTube // 1000 причин залишитись в Україні. — 2016. — 5 квітня.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мацко_Ірина_Олександрівна&oldid=44174466