Мацієвський Ігор Ярославович
Мацієвський Ігор Ярославович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження | 28 березня 1963 (61 рік) Львів, Українська РСР, СРСР | |||
Національність | українець | |||
Країна | СРСР Україна | |||
Жанр | декоративна склопластика | |||
Навчання | Львівський інститут прикладного та декоративного мистецтва (1985) | |||
Напрямок | декоративно-ужиткове мистецтво | |||
Роки творчості | з 1987 року | |||
Вплив | Я. Мацієвський, Б. Галицький, С. Мартинюк | |||
Вчитель | Галицький Богдан Іванович | |||
| ||||
Ігор Ярославович Мацієвський (нар. 28 березня 1963, Львів) — український майстер художнього скла. Лауреат Львівської обласної мистецької премії імені Зеновія Флінти (2013). Член Львівської обласної організації НСХУ від 1998 року. Син Ярослава Мацієвського.
Народився 28 березня 1963 року у Львові в родині Ярослава Мацієвського[1].
1985 року закінчив відділення художнього скла Львівського державного інституту прикладного та декоративного мистецтва[2]. Викладачі за фахом — Я. Мацієвський, Б. Галицький, С. Мартинюк[3].
Від 1985 року працював у Львові: спочатку гравірувальником на Львівському виробничому об'єднанні «Райдуга»[1], у 1987—2006 роках — майстром-склодувом на Львівській експериментальній кераміко-скульптурній фабриці[4][2].
У 2010 році обраний головою секції художнього скла Львівської обласної організації НСХУ[1]. Також член Всеукраїнського виставкому декоративно-прикладного мистецтва.
Від 1983 року учасник обласних, всеукраїнських, міжнародних мистецьких виставок і симпозіумів[2]. Персональні виставки проходили у Львові (1999), Києві (2000), Ольштині (Польща, 2008)[1].
Створює скульптури, пластику, анімалістику, декоративно-ужитковий посуд[2]. Для творчості Ігоря Мацієвського характерна емоційно трактована фігуративна склопластика, що втілює вічну тему краси жіночого тіла. В архаїчних торсах Праматері сконцентровано життєдайну силу; гранично узагальнені динам. скульптурні композиції подано в стрімкому русі. Автор використовує гутну техніку із застосуванням гальванопластики, серед них[1]:
- 1987 — «Крізь темряву віків»;
- 1989 — «Відлига»;
- 1995 — «Порив»;
- 1996 — «Леді»[5];
- 1998 — «Спрагле тіло», «Палкі серця»[5];
- 1999 — «Мрійник», «Спокуса», «Мати»[5];
- 2001 — «Наречена»;
- 2002 — «Танок»;
- 2004 — «Бик»;
- 2008 — «Спрага»;
- 2009 — «Капелюшок», «Жіночність»;
- 2010 — «Вічний кумир»;
- 2011 — «+ весна»;
- 2012 — «Весняна рапсодія»;
- 2013 — «На камені ноги мию», «Львівська панянка», «Світанок»;
- 2014 — «Міс чарівність»;
- 2015 — «Всесвіт»;
- 2016 — «Шалена юність»;
- 2019 — «Непереможна воля до перемоги».
Деякі роботи зберігаються у приватних та музейних колекціях в Україні, зокрема, у Національному музеї українського народного декоративного мистецтва у Києві та Національному музеї у Львові[1], та за кордоном, зокрема у США, Канаді, Німеччині, Австралії, Польщі, Росії, Аргентині, Іспанії[2].
Діяльність мистця відзначена дипломами, почесними грамотами, подяками[2], зокрема, у 2013 році став лауреатом Львівської обласної мистецької премії імені Зеновія Флінти[1].
- ↑ а б в г д е ж З. А. Чегусова. Мацієвський Ігор Ярославович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- ↑ а б в г д е Персональний сайт Ігоря Мацієвськиого. matsiyevskyy.lviv.ua. Архів оригіналу за 8 грудня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Мацієвський Ігор Ярославович. art.lviv-online.com. АртЛьвівОнлайн. Архів оригіналу за 6 грудня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ Художнє скло ЛКСФ. lksf.online. Архів оригіналу за 16 серпня 2022. Процитовано 20 лютого 2023.
- ↑ а б в Львівське гутне скло, 2006.
- З. А. Чегусова. Мацієвський Ігор Ярославович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2018. — Т. 19 : Малиш — Медицина. — 687 с. — ISBN 978-966-02-8345-9.
- Черняк Ф. Львівське гутне скло другої половини ХХ століття: Нарис історії. Навчальний посібник для студентів вищих мистецьких закладів. — Львів : Львівська національна академія мистецтв, 2020. — С. 71, 81, 102, 104, 105.
- Львівські майстри представили публіці «Подарунки з українською душею». sklo.kiev.ua. Асоціація підприємств скляної промисловості «Скло України». 15 листопада 2012. Процитовано 21 лютого 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Асоціація «Скло України» та Арт-Центр «Меценат» відкрили проект «Духовність у сучасному мистецтві». sklo.kiev.ua. Асоціація підприємств скляної промисловості «Скло України». 1 квітня 2010. Процитовано 21 лютого 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - Лоти до аукціону, присвяченому Дню скловиробника. sklo.kiev.ua. Асоціація підприємств скляної промисловості «Скло України». 3 листопада 2009. Процитовано 21 лютого 2023.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання)