Машталір

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Машталір (значення).

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Візник.

Запит «Кучер» перенаправляє сюди; див. також інші значення.

Візни́к^[1], розм. ку́чер^[2] (нім. Kutscher, від Kutsche, «коч»), застарілі варіанти візни́ця^[3], фу́рман^[4] (пол. furman, нім. Fuhrmann), розм. хурман^[5], машталі́р^[6] — людина, яка править кінним екіпажем. Розташовується на передку, тримає в руках віжки.

Слово машталір походить через посередництво пол. masztalerz від сер.-в.-нім. ma(h)rstal («стайня»), до якого сходить також і слово «маршал» (первісно так звали королівських конюхів)^[7].

У Російській імперії періоду кріпосного права панськими машталірами були частіше за все дворові. Царський візник, як видно з палацових записів, завжди бував із стольників; деякі з візниць згодом робилися наближеними царів і вельми знатними особами, як, наприклад, Борис Петрович Шереметєв^[8].

У XVII столітті в Росії була встановлена ямська повинність — візництво на державній службі для поштових перевезень, перевезень чиновників і казенних вантажів; візники отримали назву ямщиків.

Див. також

Візник

Примітки

↑ Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.
↑ Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

Посилання

Машталір // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1960. — Т. 4, кн. VII : Літери Ле — Ме. — С. 942. — 1000 екз.

[1] Візник // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Кучер // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[3] Візниця // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[4] Фурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[5] Хурман // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[6] Машталір // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[7] Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1989. — Т. 3 : Кора — М / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 552 с. — ISBN 5-12-001263-9.

[8] Возница // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

п о р Гужовий транспорт
Особи	Биндюжник Візник Машталір (Кучер) Стельмах Форейтор Ямщик
Різновиди пересувного складу	Артилерійський передок Берлин Бричка Віз Візок Волокуша Гарба Гойдалка Ґринджоли Диліжанс Драбинчастий віз Дрожки Кабріолет Карета Кеб Кибитка Колимага Коляска Коч Ландо Лінійка Мажа Нарти Омнібус Прольотка Розвальні Сани Тарадайка Тарантас Фаетон Фіакр Фургон Шарабан
Пов'язані елементи	Барок Батіг Війя Віжки Голобля Гуж Дишель Дуга Загвіздок Заноза Копил Крижівниця Кузов Люшня Маточина Нагрудник Наочники Наритники Насад Обід Оплені Орчик Підкова Підтока Підхвістя Полоз Попруга Посторонки Притика Сіделко Спиця Стельвага Упряж Хомут Шворінь Шлея Шори Шорка Ярмо Ящик
Інше	Гужовий транспорт Біга В'ючні тварини Їздовий собака Квадрига Колісниця Коломазь Тачанка Трига Тройка Цуг