Маянів

село Маянів
Ландшафт Маянова Ландшафт Маянова
Країна	Україна
Область	Вінницька область
Район	Вінницький район
Тер. громада	Гніванська міська громада
Код КАТОТТГ	UA05020070060043581
Основні дані
Засноване	1618
Населення	473
Площа	16,29 км²
Густота населення	27,9 осіб/км²
Поштовий індекс	23324
Телефонний код	+380 4355
Географічні дані
Географічні координати	49°0′37″ пн. ш. 28°19′27″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	274 м
Місцева влада
Адреса ради	23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, буд. 64
Карта
Маянів
Маянів
Мапа
Маянів у Вікісховищі

Мая́нів — село в Україні, у Гніванській міській громаді Вінницького району Вінницької області. Населення становить 473 осіб.

Географія

Село розташоване на заході Вінницького району на кордоні із Жмеринським на трьох пагорбах, за 18 км від селища Тиврів, в 32 км від Вінниці, 20 км від Жмеринки, 13 км від Гнівані.

Сусідні населені пункти:

Клімат і ґрунти

Як зазначав на рубежі XIX — XX ст. дослідник Ю. Сіцінський, на «місті села колись були ліси», а «завдяки розташуванню на височині та рясноті садів, у кліматичному відношенні місцевість Маянова благодатна». «Ґрунт — чорнозем, місцями — глина, середньої родючості»

Історія

Давнина

На місті села виявлено неолітичну стоянку (VI — IV тис. до н. е.), на шляху до Гришівців — городище овальної форми з валами епохи бронзи (XI — Х ст. до н. е.). Пам'ятками залізної доби є залишки криці, знайдені у Маянові.

Заснування і назва села

Перше відоме письмове джерело, де згадується назва села, датується 1552 р. У документі йде мова про поділ сіл і містечок на Тиврівщині між польськими та українськими панами, у якому вказано, що донькам Семена Семашка дісталися села: Ворошилівка, Маянів, Шершні, Гута Шершнівська, Янків (теперішні Іванківці).

Козацька доба

Наприкінці весни 1648 р. козаки під проводом М. Кривоноса, визволяючи Тиврівщину з півночі, зупинились табором між Маяновим та Гришівцями. За легендою, саме з того часу ліс у цій місцині дотепер зберігає назву «Кривоніс», а загони козака Кривошапки з Уманського полку просувалися з півдня. Маянів у той час адміністративно увійшов до складу Краснянської сотні Брацлавського полку.

Руїна

З часів Руїни залишилися згадки про перебування у 1672–1676 рр. війська турецького султана Мехмеда IV і битву козаків з турками на полі між Маяновим та Гришівцями, а також спомини про знищення села:

«Турки вирізали цілі міста і села. Гірка доля спіткала жителів с. Маянів. Більша частина жителів була вирізана, залишилась одна вулиця. Турок, який перший прийшов на цю вулицю, побачив дуже гарну молоду пару, змилостивився над молодятами і сказав, щоб вони попередили інших про небезпеку. Але вони цього не зробили і самі втекли в ліс. Коли в чоловіка почала текти з носа кров, він сказав, що це вбили його маму, і він буде мати гріх (маятись все життя). Коли турки пішли, подружжя відродило село».

Панщина

З поверненням у 1699 р. до польської корони, а після ліквідування у 1797 р. Брацлавського намісництва з переходом в управління Російської імперії Маянів перебуває у складі Ворошилівської волості Вінницького повіту. Розвиваються господарство, торгівля, традиційні промисли. Жителі Маянова займаються переважно рільництвом, вичинкою полотна, візництвом, відхожими промислами.
Серед володарів села у різні періоди — Потоцькі (з 77 крипаків у 1811 р.), Вільямовські, Ян та Антонина Жаковські, Болеслав та Марцелина Соколовські.
У 1884 р. село передається до Браїлівської волості Вінницького повіту. Наприкінці XIX ст. в Маянові — 113 обійсть з 818 жителями, а також кілька десятків селян мешкають у навколишніх фільварках — Маянова корчма (1 подвір'я, 6 чол.), Маянів хутір (5 дворів, 23 чол.), Маяновський млин або Божидарка (10 обійсть, 74 особи).
На початку XX ст. вже нараховується 192 дворів з 1125 жителями, переважно українців православного сповідання, а також невелика частка євреїв та католиків. Остання володарка села — дворянка Бессарабської губернії Єлизавета Федорівна Станкевич, лютеранка, що постійно проживає у маєтку і веде господарство. В селі працює водяний розтрусний млин, є православна церква і парафіяльна школа.

Духовне життя

Дерев'яна церква Хресто-Водвиження із дзвіницею побудована у 1781 р. на кошти парафіян. Школа грамоти відкрита парохом Снігурським у 1874 р. Окремий будинок для школи з'явився у 1896 р. Католицька громада Маянова належала до костела Св. Матеуша у Ворошилівці.
З життя православної громади того часу відомо, що: у 1780 р. парох Михайло Рибицький відмовився від приходу через тривалий конфлікт с паном. Наглядачами при церкві у той час були Іван Строцький, а за ним парох сусіднього с. Рижавка Андрій Чапрунський. У 1885 р. службу в церкві правив батько майбутнього поета Володимира Свідзінського — Євтимій Аксентійович. У 1890 р. парохом був Ферапонт Тарногродський (кол. священик Іоано-Богословської домашньої церкви Подільської духовної семінарії у м. Кам'янець-Подільському)

Революційна доба

У вирії революційних подій та із затвердженням радянської влади у Маянові було знищено панські маєтки і церква.

Внаслідок адміністративно-територіальної реформи 1923 р. Маянів мав сільську раду, яка відносилася до Краснянського району Вінницької округи.

У 1928 створено колгосп ім. Губаря (голова колгоспу — Ременюк, голова сільради — Петровський). Жертвами голодомору офіційно визнано 20 мешканців села.

Нацистська окупація

Село було захоплено 17 липня 1941 р. і опинилось у румунській зоні окупації «Трансністрія». Остаточне визволення сталося 15—17 березня 1944 р. На фронтах війни загинули 49 односельців.

Нова історія

У 1954 році Маянів перетворився на бригадне село після об'єднання господарств у колгосп ім. імені Свердлова з конторою у Ворошилівці. Господарство спеціалізувалося на відгодівлі великої рогатої худоби.

Новітня історія

У сучасну добу село являє усі ознаки занепаду.

Населення

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Кількість	Відсоток
українська	369	98.92%
російська	2	0.54%
румунська	2	0.54%
Усього	373	100%

Пам'ятки і видатні люди

Володимир Свідзінський

В селі є Пам'ятник 49 воїнам-односельцям, загиблим у часи Другої світової війни (1968).

В селі народився Свідзінський Володимир Євтимович (1885–1941) — український поет, перекладач, краєзнавець.

Галерея

• 
  Хрест на роздоріжжі в Маянові
• 
  Маянівський краєвид
• 
  Старий льох в Маянові

Джерела і література

• Тамтура А. В., Коваль О. І. Історія Тиврівщини. — Вінниця: ФОП Барановська Т. П., 2012. — 444 с.
• Тиврівщина: Краєзнавчі нариси. — смт Тиврів: ТОВ Нілан-ЛТД, 2012. — 306 с.
• Тиврівщина: Альбом / Стебелєв А., Очеретяний Є. — Туристичне видання. — Вінниця: ТОВ Нілан-ЛТД, 2015. — 80 с. — ISBN 978-966-924-014-9.
• [1] [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.]
• Соловей, Е. Життя, смерть і безсмертя поета В. Свідзінського [Текст] // Володимир Свідзінський (1885–1941). — Київ : Наукова думка, 2006. — С. 6 — 9.
• Бортняк, А. «Пам'ять, відроджена з попелу» [Текст] : про Володимира Свідзінського / А. Бортняк // Реабілітовані історією: У двадцяти семи томах. Вінницька область. — Вінниця, 2006. — Кн. 1: розділ 4. — С. 747–750.
• [2]
• [3] [Архівовано 19 грудня 2013 у Wayback Machine.]

Література

• Вороши́лівка // Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. / П.Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967 - 1974 — том Вінницька область / А.Ф. Олійник (голова редколегії тому), 1972 : 788с. — С.571

Посилання

• Погода в селі Маянів [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
• Маянів на офіційному сайті Верховної Ради України
• Офіційний сайт Тиврівської районної державної адміністрації
• Офіційний сайт Тиврівської районної ради
• Majanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1884. — Т. V. — S. 907. (пол.)
• Свідзінський, В. Вибрані твори / Упоряд. Елеонора Соловей. — К.: Смолоскип, 2011. — 502 с. — (Серія «Розстріляне відродження». — ISBN 978-966-2164-21-3).