Меган Туї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меган Туї
Народилася20 століття
Еванстон, Кук, Іллінойс, США
Країна США
Діяльністьрепортерка, журналістка
Галузьжурналістське розслідування[1] і журналістика[1]
Alma materДжорджтаунський університет
Знання мованглійська[1]
ЗакладНью-Йорк таймс[2]
Роки активності2009 — тепер. час
Нагороди
IMDbID 6663648

Меган Туї (англ. Megan Twohey; (20 століття, Еванстон, Іллінойс)[3] — американська журналістка, співробітниця New York Times. Проводила розслідування для Рейтер, Чикаго Триб'юн та Milwaukee Journal Sentinel.[4].

Життєпис

[ред. | ред. код]

Меган Туї народилася в Еванстоні, штат Іллінойс (США)[4]. Вона відвідувала Evanston Township High School та закінчила Джорджтаунський університет у 1998 році[5]. Батьки Туї обоє працювали в ЗМІ; її мати Мері Джейн Туї готувала новини для телебачення, а батько Джон Туї обіймав посаду редактора Чикаго Триб'юн. Туї свою професійну діяльність розпочала в 2016 році в The New York Times. Вона досліджувала податкову історію Дональда Трампа, можливі ділові зв'язки з Росією та його минуле ставлення до жінок[5]. Наразі Меган Туї є постійним автором The New York Times[4].

Кар'єра

[ред. | ред. код]

У журналістському розслідуванні для Twohey Меган Туї викрила лікарів та розкрила таємну підпільну мережу покинутих небажаних прийомних дітей[6]. Її звіти про розслідування призвели до кримінальних вироків і допомогли прийняти нові закони, спрямовані на захист таких категорій суспільства[7].

У жовтні 2017 році спільно з колегою, Джоді Кантор, опублікувала статтю про Гарві Вайнштайна, в якій детально описувалися десятки випадків сексуального насильства. Понад 80 жінок публічно звинуватили Вайнштайна в сексуальному насильстві або насильстві над ними[8]. Це спричинило звільнення Вайнштайна і допомогло успіху руху #MeToo, який розпочала американська активістка Тарана Берк[8][9]. У 2018 році New York Times була удостоєна Пулітцерівської премії[10], Кантор і Туї отримали премію Джорджа Полка і увійшли до списку 100 найвпливовіших людей року за версією журналу Time. У 2019 році журналістки опублікували книгу «Вона сказала» про розслідування справи Вайнштейна, а в 2022 році була екранізована однойменний фільм. 2014 року Туї була фіналісткою Пулітцерівської премії за свої розслідування.

У фільмі «Вона сказала» Туї зіграла британська акторка Кері Малліган[4][11].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. ↑ https://www.nytimes.com/by/megan-twohey
  3. ↑ Twohey, Megan (15 вересня 2020). A Deadly Tinderbox. The Daily (Подкаст). The New York Times. Подія сталася на 0:00. Процитовано 20 березня 2023.
  4. ↑ а б в г Megan Twohey. The New York Times (амер.). 12 січня 2018. ISSN 0362-4331. Процитовано 20 березня 2023.
  5. ↑ а б Alumni US | Georgetown University, Washington D.C. Metro Area. alumnius.net (англ.). Процитовано 20 березня 2023.
  6. ↑ Megan Twohey | The Michael Kelly Award. www.kellyaward.com (амер.). Архів оригіналу за 13 січня 2021. Процитовано 20 березня 2023.
  7. ↑ GmbH, finanzen.net. CJF to present Special Citation to New York Times reporters who broke Harvey Weinstein story. markets.businessinsider.com. Процитовано 20 березня 2023.
  8. ↑ а б NYT reporters on breaking Harvey Weinstein story, #MeToo "reckoning". NBC News (англ.). 19 грудня 2017. Процитовано 20 березня 2023.
  9. ↑ Kantor, Jodi; Twohey, Megan (15 жовтня 2017). Harvey Weinstein Paid Off Sexual Harassment Accusers for Decades. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 20 березня 2023.
  10. ↑ LaForme, Ren (16 квітня 2018). Here are the winners of the 2018 Pulitzer Prizes. Poynter (англ.). Процитовано 20 березня 2023.
  11. ↑ Finalist: Megan Twohey of Reuters. www.pulitzer.org (англ.). Процитовано 20 березня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Меган Туї

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Меган_Туї&oldid=41009304