Перейти до вмісту

Медведєв Сергій Костянтинович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Сергій Медведєв
Сергій Костянтинович Медведєв
Прессекретар Президента Російської Федерації
15 березня 1995 — 13 серпня 1996
ПопередникКостиков В'ячеслав Васильович
НаступникЯстржембський Сергій Володимирович
Народився2 червня 1958(1958-06-02) (66 років)
Калінінград, РРФСР, СРСР
Відомий якжурналіст, телеведучий Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР→Росія Росія
Alma materфакультет журналістики МДУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Професіяжурналіст, телеведучий
Звання
Дійсний державний радник Російської Федерації 1 класу
Нагороди
ПреміїТЕФІ
 Медіафайли у Вікісховищі

Сергій Костянтинович Медведєв (нар. 2 червня 1958, Калінінград, РРФСР, СРСР) — російський журналіст, кінематографіст і телеведучий.

Біографія

[ред. | ред. код]

Сергій Медведєв народився 2 червня 1958 року в Калінінграді в родині тележурналіста. Професійну кар'єру розпочав у місцевій газеті.

У 1981 році закінчив факультет журналістики МГУ, пройшов навчання на Вищих економічних курсах при Держплані СРСР.

З 1981 по 1991 роки працював в Державному Комітеті СРСР по телебаченню і радіомовленню (Держтелерадіо СРСР), робив репортажі та нариси з різних республік і областей країни. З диктофоном в руці об'їздив країну, роблячи репортажі з місць.

З 1991—1992 рр. Медведєв працював оглядачем Студії інформаційних програм телебачення Всесоюзної державної телерадіомовної компанії «Останкіно». Через деякий час став ведучим інформаційної програми «Час» і вів репортажі з перших з'їздів депутатів, а також програму «120 хвилин» (пізніше «Доброго ранку» на ОРТ)[1].

Під час серпневих подій 1991 року Медведєв був єдиним журналістом, який зміг розповісти в ефірі про події в столиці в той період. За цей репортаж Медведєв був звільнений, але ненадовго. Незабаром він повернувся на телебачення оглядачем Інформаційного телевізійного агентства Російської державної телерадіомовної компанії «Останкіно». У цей період діяльності Медведєв став головним інтерв'юером перших осіб держави. Він взяв інтерв'ю у Михайла Горбачова, Анатолія Чубайса, Віктора Черномирдіна, Бориса Єльцина, Юрія Лужкова.

З 15 березня 1995 по 13 серпня 1996 — Прессекретар Президента Російської Федерації і Помічник президента Російської Федерації Б. М. Єльцина[2][3][4].

Після відставки з посади прессекретаря Медведєв знову повернувся на телебачення і став першим заступником Генерального директора ОРТ. У 2000 році Медведєв брав участь у виборах в Державну думу третього скликання по Калінінградському округу № 84 в якості незалежного кандидата[5], але за підсумками голосування зайняв друге місце.

У 2001—2003 роках Медведєв обирався головою Ради директорів ЗАТ «Незалежна телекомпанія РТС» (м. Москва).

Разом з Олексієм Пімановим був співзасновником однієї з найбільших телекомпаній країни «Останкіно», яка виробляла для «Першого каналу» такі програми, як «Людина і закон», «Здоров'я», «Вартовий» (в різний час виробляла програми «Смачні історії», «Армійський магазин», «Кумири», документальні цикли «Кремль-9», «Луб'янка», "Документальний детектив ", " Таємниці століття ", " Народження легенди ", " Ударна сила ", " Спецназ ").

З 2016 року — ведучий документального циклу «Загадки століття» на телеканалі «Зірка»[6].

З 2003 року Медведєв займав посаду голови ради директорів незалежної телекомпанії «Останкіно»[7]. Він автор і ведучий низки популярних телевізійних циклів, в тому числі історичного документального циклу «Луб'янка»[8], який завоював вищу телевізійну нагороду «ТЕФІ» в номінації «Серіал телевізійних документальних фільмів». Автор документального фільму «Лебедине озеро на замовлення ГКЧП»[9]. Член Спілки журналістів Росії. Член Союзу кінематографістів РФ.

До грудня 2017 року — генеральний директор телекомпанії «Останкіно»[1].

Фільм про Миколу Гастелло

[ред. | ред. код]

У 2007 році на Першому каналі в циклі «Таємниці століття» вийшов фільм Сергія Медведєва під назвою "Микола Гастелло. Хто зробив великий подвиг? ". Майже відразу ж проти цього фільму виступив син Гастелло, Віктор, звинувативши Сергія Медведєва і Перший канал у брехні і наклепі[10].

Сім'я

[ред. | ред. код]

Одружений. Має сина і дочку.

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Медаль «Захиснику вільної Росії» (2 лютого 1993) — За виконання громадянського обов'язку при захисті демократії та конституційного ладу 19-21 серпня 1991 року[11].
  • Телевізійна премія «ТЕФІ» (Номінація «Серіал телевізійних документальних фільмів», 2002) — За документальний фільм «Луб'янка». "Л. Троцький. Приречений на вбивство "[12].
  • Премія ФСБ Росії (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2007) — За документальний фільм «Операція Агент.ru» з циклу «Луб'янка» .
  • Премія ФСБ Росії (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2009) — За документальний фільм "Юрій Андропов. П'ятнадцять місяців надії ".
  • Премія ФСБ Росії (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2012) — За документальний цикл «Таємниці розвідки» .
  • Премія ФСБ Росії (номінація «Телевізійні та радіопрограми», 2014 року) — За документальні фільми про співробітників органів безпеки .

Класний чин

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Иду и смотрю. Итоги. 19 серпня 2013. Архів оригіналу за 7 жовтня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  2. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 15.03.1995 г. № 270 «О пресс-секретаре Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  3. ↑ Распоряжение Президента Российской Федерации от 16.08.1995 г. № 381-рп. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  4. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 13.08.1996 г. № 1160 «О Медведеве С. К.». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  5. ↑ Большая биографическая энциклопедия. Архів оригіналу за 21 жовтня 2021. Процитовано 17 березня 2022.
  6. ↑ Загадки века — Телеканал «Звезда». Архів оригіналу за 7 січня 2019. Процитовано 23 жовтня 2018.
  7. ↑ Сергей Медведев: «Мое положение меня устраивает». Независимая газета. 11 лютого 2005. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  8. ↑ Сергей Медведев воскресил Гитлера. Комсомольская правда. 14 жовтня 2002. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  9. ↑ «ЛЕБЕДИНОЕ ОЗЕРО» ВЫСОХЛО. Новый телесезон начался с юбилея ГКЧП — но без балета. Новая газета. 23 серпня 2001. Архів оригіналу за 21 червня 2015. Процитовано 23 жовтня 2018.
  10. ↑ Оставьте героев в покое!. Литературная газета. 18 червня 2008. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 17 березня 2022.
  11. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 02.02.1993 г. № 174 «О награждении медалью «Защитнику свободной России» активных защитников конституционного строя». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.
  12. ↑ Победители конкурса «ТЭФИ—2002». Фонд «Академия Российского телевидения». Архів оригіналу за 14 травня 2017. Процитовано 13 жовтня 2013. {{cite web}}: Проігноровано невідомий параметр |description= (довідка)
  13. ↑ Указ Президента Российской Федерации от 12.06.1996 г. № 885 «О присвоении квалификационных разрядов федеральным государственным служащим Администрации Президента Российской Федерации». Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 23 жовтня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Медведєв_Сергій_Костянтинович