Перейти до вмісту

Медлін Керол

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Не плутати з американською акторкою Мадлен Керролл.
Медлін Керол
англ. Madeleine Carroll
Керол у 1938 році
Керол у 1938 році
Керол у 1938 році
Ім'я при народженніангл. Edith Madeleine Carroll Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася26 лютого 1906(1906-02-26)[2][1][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Вест-Бромвіч, Англія Редагувати інформацію у Вікіданих
Померла2 жовтня 1987(1987-10-02)[2][1][…] (81 рік) Редагувати інформацію у Вікіданих
Марбелья, Іспанія Редагувати інформацію у Вікіданих
  • рак підшлункової залози Редагувати інформацію у Вікіданих
    • ПохованняCalonge Cemeteryd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
    Громадянство Велика Британія
     США Редагувати інформацію у Вікіданих
    Діяльністьакторка, кіноакторка Редагувати інформацію у Вікіданих
    Alma materБірмінгемський університет Редагувати інформацію у Вікіданих
    Роки діяльностіз 1928
    У шлюбі зЕндрю Гайскелd, Стерлінґ Гейден, Анрі Лаворельd і Філіп Реджінальд Естліd Редагувати інформацію у Вікіданих
    БатькиДжон Керолd Редагувати інформацію у Вікіданих
    IMDbnm0140914
    Нагороди та премії
    CMNS: Медлін Керол у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

    Марі-Медлін Бернадет О'Керол, відома як Едіт Медлін Керол (англ. Edith Madeleine Carroll; 26 лютого 1906 — 2 жовтня 1987) — англійська акторка, популярна як у Великобританії, так і в Америці в 1930-1940-х. На піку свого успіху в 1938 році була найбільш високооплачуваною акторкою світу.

    Життєпис

    [ред. | ред. код]

    Марі-Медлін Бернадет О'Керол народилась 26 лютого 1906 року у Вест-Бромвічі, Стаффордшир, у сім'ї Джона О'Керролла, ірландського професора філології, та француженки Елен де Роз'єр Туайон. До 11 років Медлін виховувалась у Франції. Її батько викладав у Бірмінгемському університеті.[5]

    У 12 років Керол вступила до Бірмінгемського університету, де зосередилась на вивченні французької мови.[6][7] Про свої студентські роки Керол висловлювалась так: «…але я не можу похвалитися високими оцінками з французької мови, тому що моя мама була уродженкою француженкою, і я вивчила мову в дитинстві! Але саме участь у студентській виставі надихнула мене на акторство.»[6] Зокрема, Керол брала участь у студентській постановці п'єси «Сельма» (англ. Selma).[5] Закінчивши університет у 1926 році та здобувши ступінь бакалавра мистецтв зі спеціалізацією у французькій мові, Керол деякий час працювала вчителькою французької мови у школі для дівчат у Гоуві, Східний Сассекс.[5][6][8]

    Всупереч бажанню свого батька, накопичивши кошти з вчительської зарплатні, Керол вирушила до Лондона будувати акторську кар'єру.[6] У 1927 році на сцені театру «Вінтер-Ґарденс» у Нью-Брайтоні відбувся її акторський дебют у п'єсі Сіріла Кемпіона «Батіг» (англ. The Lash). У тому ж році вона успішно зіграла в п'єсі Сеймура Гікса «Містер „як його звуть“» (англ. Mr What's His Name), завдяки чому протягом наступних чотирьох років отримувала ролі у різноманітних п'єсах, включаючи «Постійну німфу» (англ. The Constant Nymph) 1928 року, «Відпустку по-французьки» (англ. French Leave) 1930 року, в якій вона грала разом із Чарльзом Лотоном, «Врешті-решт» (англ. After All) 1931 року, «Містер Піквік» (англ. Mr. Pickwick), «Дах» (англ. The Roof), та «Морський круїз» (англ. Pleasure Cruise).[5][7] Між акторськими роботами, Керол підробляла демонстрацією капелюхів.[7][9]

    У 1928 році відбувся кінодебют Керол у фільмі «Гармати Луса» (англ. The Guns of Loos). Однак, по-справжньому відомою вона стала завдяки фільмам «Американський в'язень» (англ. The American Prisoner) 1929 року та «Молодий Вудлі» (англ. Young Woodley) 1930 року. Хоча у 1931 році у зв'язку з одруженням Керол планувала покинути акторську кар'єру, кінокомпанія Gaumont вмовила її знятись у двох фільмах, «Спальний вагон» (англ. The Sleeping Car) і «Я була шпигункою» (англ. I was a Spy), запропонувавши їй, як повідомлялось, 650 фунтів стерлінгів на тиждень.[5]

    У 1932 році Керол взяла участь у зйомках фільму «Я була шпигункою», першої шпигунської драми, заснованої на реальних подіях часів Першої світової війни з життя Марти Кнокгарт, бельгійського агента, яка працювала медсестрою у німецькій зоні. Керол зустрічалась з Мартою, а також відвідувала місце відповідного фронту. У фільмі партнером Керол був німецький актор Конрад Фейдт. Вона так згадувала про роботу над фільмом: «Так само, як і поїздка на фронт з паном Юнге наштовхнула мене на думку про марність боротьби між націями, так і моя робота в студії з Конрадом Фейдтом зміцнила мої попередні думки. Ось чудова людина, великий артист і джентльмен. Він популярний серед англійців акторського складу, але вони воювали на протилежних сторонах під час війни і, мабуть, „ненавиділи“ один одного. Чи не дурниці це все? Фейдт і всі ми обговорювали фільм між зйомками. Ми вирішили, що він представляє дуже чесне бачення з обох сторін.»[10]

    Керол у 1935 році

    У 1934 році Керол поїхала до США на зйомки у фільмі «Світ рухається далі» (англ. The World Moves On), який став її американським дебютом. Тоді в інтерв'ю американському журналісту Керол заявила: «Я хочу досягти успіху в Америці. Але я хочу запам'ятатись американській публіці завдяки моїй грі в кіно. Я просила не проводити попередньої рекламної кампанії. Я не очікую, що хтось тут буде вражений моїми минулими акторськими досягненнями в Англії …»[6] Після завершення зйомок, які тривали 49 днів, Керол повернулась до Великобританії.[6][7]

    Керол та Роберт Донат у фільмі «39 сходинок», 1935 рік

    Після повернення до Великобританії Керол зіграла у фільмі Альфреда Гічкока «39 сходинок».[7] Партнером Керол у цьому фільмі був Роберт Донат, з яким в неї були напружені стосунки.[7][10] Керол дісталась головна роль у «39-ти сходинках» тільки тому, що акторка Джейн Бекстер відмовилась від цієї ролі.[5] Під час зйомок Гічкок нібито випадково загубив ключі від наручників, якими були сковані Керол та Донаті, і акторам довелось провести скованими наручниками увесь день.[10] Гічкок згадував, що під час репетиції Керол нібито перетворилась на іншу особу. «Вона грала в якомусь гіпнотичному трансі. Я запитав, що сталося з веселою особою, яку я зустрів під час нашої першої співбесіди. Вона сказала: „Але я думала, що повинна грати“. Я сказав їй: „заради Бога, будь собою“» — розповідав Гічкок.[11]

    Керол також зіграла у фільмі Гічкока «Секретний агент». Ден Каллаган вважає гру Керол у цьому фільмі схожою на гру Грейс Келлі у пізніших фільмах Гічкока. «Секретний агент» був останнім фільмом Гічкока, в якому знімалась Керол. Каллаган пише, що Гічкоку не дуже подобалась Керол, і, коли наприкінці 1960-х в нього був шанс зустрітись із нею, — він відмовився.[12] Ролі у фільмах Гічкока зробили Керол міжнародною знаменитістю, і у 1936 році вона уклала контракт із американською студією «20-те століття Фокс».[7][13][9]

    У 1936 році вийшов фільм за участю Керол та Гері Купера «Генерал помер на світанку» (англ. The General Died at Dawn). Керол так відгукувалась про підхід Купера до акторської гри: «Гері ніколи нічого не вивчає, і він точно не перебуває в акторському стані. Потім він приходить і приголомшує усіх своєю грою.»[14] Британська газета Times назвала «В'язня Зенди» (англ. The Prisoner of Zenda), де Керол зіграла разом із Рональдом Колманом, її найкращим голлівудським фільмом.[15] У 1937 році Керол зіграла у фільмі «На проспекті» (англ. On the Avenue). Журнал Time написав, що Керол, хоча й не підходила на призначену їй роль, надала їй гідності.[16]

    Рональд Колман та Керол у фільмі «В'язень Зенди»

    У 1938 році вийшов фільм «Блокада» (англ. Blockade) за участі Керол про події громадянської війни в Іспанії. Керол поїхала до Європи домовлятись із цензурними органами про дозвіл на показ фільму. У Франції, після довгої боротьби з армією, дозволили показ фільму.[14]

    У 1939 році Керол уклала контракт із американською студією Paramount.[13] Керол також брала участь у радіодрамах та виставах.[9] Після фільмів «Мій сину, мій сину» (англ. My son, my son!) (1940) і «Моя улюблена білявка» (англ. My Favourite Blonde) (1942) Керол почала долучатись до військової роботи.[5] У 1943 році Керол отримала громадянство США.[9] Її сестра, Марґеріт, була вбита під час бліцу в 1943 році, і Керол, яка тепер мала американське громадянство, поїхала до Франції під ім'ям Гамільтон, щоб служити у Фонді допомоги союзникам та Американському Червоному Хресті. Окрім того, вона розважала війська, а також опікувалася 150 дітьми-сиротами у своєму замку поблизу Парижа.[5] Під час служби Керол здобула звання капітана.[17]

    Після війни Керол намагалася відновити свою кар'єру, перш ніж остаточно піти з кіно після фільму «Віяло» (англ. The Fan) (1949). У 1950-х роках вона періодично з'являлася на телебаченні та спробувала повернутися на сцену у фільмі «Бікман Плейс» (англ. Beekman Place) (1964). Після свого четвертого розлучення у 1965 році Керол зосередилась на управлінні своєю фруктовою фермою у Франції, а також на благодійній діяльності. Керол померла 2 жовтня 1987 року в своєму будинку в Марбельї, Іспанія.[5]

    Номінації та нагороди

    [ред. | ред. код]

    У 1946 році Керол була нагороджена Медаллю Свободи за медсестринську службу.[8][17] У 1946 році Франція нагородила Керол Орденом Почесного легіону за її роботу зв'язкової між армією США та Рухом опору у Франції.[17] У 1949 року Керол отримала нагороду «Жінка року» від Жіночого національного прес-клубу.[18] У 1960 році на Голлівудській алеї слави було відкрито зірку, присвячену Медлін Керол.[19]

    Особисте життя

    [ред. | ред. код]
    Портрет Медлін Керол роботи Філіпа де Ласло, 1935 рік

    У 1931 році Керол стала дружиною капітана Філіпа Естлі, вихідця із заможної англійської сім'ї та агента з нерухомості. Вони познайомились на балу у Джорджа Маунтбаттена, 2-ого маркіза Мілфорд-Гейвена[6], одружились в Італії, на озері Комо, де в Естлі була вілла.[7] Після одруження пара оселилась у престижному лондонському районі Мейфер.[6] У 1932 році Керол була представлена королю Георгу V, як дружина Філіпа Естлі.[20]

    У 1938 році під час подорожі на кораблі до Європи з метою просування фільму «Блокада» Керол познайомилась із тодішнім видавником газети New York Times Артуром Гейсом Сульзберґером. Невідомо, саме коли між Керол та Сульзберґером виникли романтичні стосунки, але в сім'ї Сульзберґерів було розуміння, що в них був повноцінний роман. Починаючи з 1938 і до 1950 року, Керол часто відвідувала садибу Сульзберґерів «Гіландейл». Вважається, що Іфігенія Окс Сульзберґер, дружина Сульзберґера, знала про стосунки між Керол та Сульзберґером. Іфігенія зізнавалась свої подрузі, леді С'юзан Пулбрук, дружині голови Лондонського Ллойдса, що «їй було страшенно боляче», коли «це прекрасне створіння увійшло у наше життя».[21]

    У 1939 році Керол та Естлі розлучились.[5][22] Керол так прокоментувала причини: «Безумовно, бути дружиною в Голлівуді і мати чоловіка в Лондоні не сприяє щасливому шлюбу».[23]

    У 1942 році Керол пошлюбила актора Стерлінга Гейдена, який був її партнером у фільмі «Багамський пасаж» (англ. Bahama Passage).[5] Однак, через Другу світову війну, під час якої Гейден приєднався до Корпусу морської піхоти США, їм довелось розлучитись. Під час своєї волонтерської військової роботи у Франції Керол познайомилась із письменником та учасником Руху опору у Франції Анрі Лаворелем. Одразу після війни Керол та Гейден юридично розлучились, і у 1945 році Керол одружилася з Лаворелем.[18]

    У 1949 році Керол розлучилась із Лаворелем, а в 1950 році пошлюбила видавця журналу Life Ендрю Гайскела.[5] Від Гайскела Керол народила дочку Енн-Медлін.[24] У 1965 році Керол та Гайскел розлучились.[5] У своїх мемуарах Гайскел називав причиною розлучення те, що Керол хотіла жити у Європі, а його робота вимагала присутності у США, а також свої почуття до Маріан Сульзберґер, дочки Артура Гейса Сульзберґера, з яким в Керол колись був роман.[24]

    Фільмографія

    [ред. | ред. код]
    Рік Назва українською Оригінальна назва Роль
    1928 «Гармати Луса» The Guns of Loos Діана Чезвік
    1928 «Що можна купити за гроші» What Money Can Buy Рода Пірсон
    1928 «Першонароджений» The First Born Леді Медлін Бойкот
    1929 «Американський в'язень» The American Prisoner Ґрейс Малгерб
    1929 «Атлантик» Atlantic Моніка
    1930 «План „Дабл Ю“» The W Plan Роза Гартман
    1930 «Молодий Вудлі» Young Woodley Лора Сіммонс
    1930 «Відпустка по-французьки» French Leave Дороті Ґленістер
    1930 «Біжи!» Escape! Дора
    1930 «Школа скандалу» The School for Scandal Леді Тізл
    1930 «Гонка за Кубок поцілунків» Kissing Cup's Race Леді Моллі Едейр
    1931 «Мадам Гільйотина» Madame Guillotine Люсіль де Шуазінь
    1931 «Зачарування» Fascination Ґвенда Фарел
    1931 «Писане право» The Written Law Леді Марґарет Рочестер
    1933 «Спальний вагон» Sleeping Car Енн
    1933 «Я була шпигункою» I Was a Spy Марта Кнокгарт
    1934 «Світ рухається далі» The World Moves On Місіс Ворбертон, 1825 / Мері Ворбертон Жірард, 1914
    1935 «Диктатор» The Dictator Королева Данії Кароліна Матильда Ганноверська
    1935 «39 сходинок» The 39 Steps Памела
    1936 «Секретний агент» Secret Agent Ельза Каррінґтон
    1936 «Справа проти місіс Еймс» The Case Against Mrs. Ames Гоуп Еймс
    1936 «Генерал помер на світанку» The General Died at Dawn Джуді Перрі
    1936 «Лондонский Ллойд» Lloyd's of London Леді Елізабет
    1937 «На проспекті» On the Avenue Мімі Керевей
    1937 «Це все — твоє» It's All Yours Лінда Ґрей
    1937 «В'язень Зенди» The Prisoner of Zenda Принцеса Флавія
    1938 «Блокада» Blockade Норма
    1939 «Світське життя» Cafe Society Крістофер Вест
    1939 «Медовий місяць на Балі» Honeymoon in Bali Ґейл Аллен
    1940 «Мій сину, мій сину!» My Son, My Son! Лівія Вейнол
    1940 «Сафарі» Safari Лінда Стюарт
    1940 «Північно-Західна кінна поліція» Northwest Mounted Police Ейпріл Лоґан
    1941 «Вірджинія» Virginia Шарлотта Дантеррі
    1941 «Одна ніч у Лісабоні» One Night in Lisbon Леонора Перрікоут
    1941 «Багамський пасаж» Bahama Passage Керол Делбрідж
    1942 «Моя улюблена білявка» My Favorite Blonde Карен Бентлі
    1947 «Готель „Біла колиска“» White Cradle Inn Маґда
    1948 «Невинна справа» An Innocent Affair Пола Дуайн
    1949 «Віяло» The Fan Місіс Ерлінн

    Вшанування пам'яті

    [ред. | ред. код]

    У 2007 році у Вест-Бромвічі був відкритий пам'ятник Медлін Керол.[25][26] У 2019 році Бірмінгемський університет вшанував пам’ять Керол, відкриттям нової меморіальної таблички.[27]

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ а б в Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
    2. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #114220514 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
    3. ↑ а б SNAC — 2010.
    4. ↑ Find a Grave — 1996.
    5. ↑ а б в г д е ж и к л м н п Parkinson, David (2004). Carroll, Madeleine [real name Marie-Madeleine Bernadette O'Carroll] [Керол, Медлін [справжнє ім'я Марі-Медлін Бернадет О'Керол]]. Oxford Dictionary of National Biography (англ.).
    6. ↑ а б в г д е ж и Morley, Dickson (1934). Expense No Object! [Витрати - не питання!]. Screenland (англ.). Т. 29, № 5. с. 24—74.
    7. ↑ а б в г д е ж и Wilson, Elizabeth (1937). Projections [Проекції]. Silver Screen (англ.). Т. 8, № 1. с. 28—80.
    8. ↑ а б Andrews, Mark (4 жовтня 2021). How a humble Black Country schoolgirl became Hollywood's highest-paid actress [Як скромна школярка з округу Блек стала найбільш високооплачуваною актрисою Голлівуду]. www.expressandstar.com (англ.). Процитовано 21 червня 2024.
    9. ↑ а б в г Pace, Eric (3 жовтня 1987). Madeleine Carroll Dies at 81; Film Actress of 30's and 40's [Медлін Керол померла у віці 81 року; Кіноактриса 30-40-х років]. New York Times (англ.). Процитовано 20 червня 2024.
    10. ↑ а б в Lukins, Jocelyn (1996). The fantasy factory Lime Grove Studios, London 1915-1991: a history [Фантастична фабрика Lime Grove Studios, Лондон 1915-1991: історія] (англ.). London: Venta. ISBN 9780951028889.
    11. ↑ Spoto, Donald (1983). The dark side of genius: the life of Alfred Hitchcock [Темна сторона генія: життя Альфреда Гічкока] (англ.). Boston: Little, Brown. ISBN 0316807230.
    12. ↑ Callahan, Dan (2020). The Camera Lies: Acting for Hitchcock [Камера бреше: граючи для Гічкока] (англ.). Oxford University Press. ISBN 9780197515327.
    13. ↑ а б Ellrod, J. G (2002). Hollywood greats of the golden years : the late stars of the 1920s through the 1950s [Великі Голлівуду золотих років: останні зірки 1920-х – 1950-х років] (англ.). London: McFarland. ISBN 9780786412105.
    14. ↑ а б Wilson, Elizabeth (1939). Madeleine Is Not To Be Misunderstood [Не слід недооцінювати Медлін]. Silver Screen (англ.). Т. 9, № 9. с. 28—69.
    15. ↑ Miss Madeleine Carroll [Міс Медлін Керол]. The Times (англ.). 6 жовтня 1987. с. The Times Digital Archive. Процитовано 20 червня 2024.
    16. ↑ Cinema: On the Avenue [Кіно: На проспекті]. Time. Т. 29, № 7. 15 лютого 1937. с. 56—58.
    17. ↑ а б в 1930s Movie Star Madeleine Carroll Dies at Age 81 [Кінозірка 1930-х років Медлін Керол померла у віці 81 року]. Washington Post (англ.). 3 жовтня 1987. Процитовано 21 червня 2024.
    18. ↑ а б Hughes, Carol (1950). The Strange Career of Madeleine Carrol [Дивна кар'єра Медлін Керол]. Coronet. Т. 28, № 1. с. 150—154.
    19. ↑ Chad (25 жовтня 2019). Madeleine Carroll. Hollywood Walk of Fame (амер.). Процитовано 21 червня 2024.
    20. ↑ Madeleine Carroll: From Mayfair Hostess to Hollywood Glamour Girl [Медлін Керол: від мейферської господині до голлівудської гламурної дівчини]. Life (англ.). Т. 3, № 11. 1937. с. 96.
    21. ↑ Tifft, Susan E.; Jones, Alex S. (1999). The Trust: The Private and Powerful Family Behind The New York Times [Траст: приватна та могутня родина, яка стоїть за New York Times] (англ.). Little, Brown and Company. ISBN 9780316845465.
    22. ↑ Stewart, Jill (4 жовтня 1987). Film Actress Madeleine Carroll Dies [Померла кіноактриса Медлін Керол]. Los Angeles Times (англ.). Процитовано 20 червня 2024.
    23. ↑ Shawell, Julia (1940). Madeleine Carrol wants children! [Медлін Керол хоче дітей!]. Modern Screen (англ.). Т. 20, № 2. с. 24—71.
    24. ↑ а б Heiskell, Andrew; Graves, Ralph (1998). Outsider, insider: an unlikely success story: the memoirs of Andrew Heiskell [Аутсайдер, інсайдер: малоймовірна історія успіху: мемуари Ендрю Гайскела] (англ.). New York: Marian-Darien Press. ISBN 9780966827101.
    25. ↑ Monument for Black Country star [Пам'ятник для зірки з округу Блек]. BBC News (англ.). 21 лютого 2007. Процитовано 20 червня 2024.
    26. ↑ Midlands Today (3 жовтня 2014), Remembering Madeleine Carroll, процитовано 20 червня 2024
    27. ↑ Reporter, Staff (21 листопада 2019). Blue Plaque unveiled at Brum university in honour of Hollywood star Madeleine Carroll [На честь голлівудської зірки Медлін Керол Бірмінгемський університет відкрив меморіальну табличку]. I Am Birmingham (англ.). Процитовано 21 червня 2024.
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Медлін_Керол