Медовка бронзова
| Медовка бронзова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Gliciphila melanops Latham, 1801[2] | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Certhia melanops Phylidonyris melanops | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Медо́вка бронзова[3] (Gliciphila melanops) — вид горобцеподібних птахів родини медолюбових (Meliphagidae). Ендемік Австралії. Це єдиний представник монотипового роду Бронзова медовка (Gliciphila).
.jpg)
Довжина птаха становить 14-18 см, вага 14-22 г. Верхня частина тіла коричнева, нижня частина тіла білувата. Від дзьоба до очей ідуть темні смуги, що переходять у великі чорнувато-бурі плями на скронях, шиї і грудях з боків. На голові з боків є контрастно світлі серпоподібні плями. Над очима білуваті "брови", тім'я охристе.
Виділяють два підвиди:[4]
- G. m. melanops (Latham, 1801) — від північного сходу Нового Південного Уельсу до півострова Ейр в Південній Австралії, південь і південний захід Західної Австралії, острова Бассової протоки і східна Тасманія;
- G. m. chelidonia Schodde & Mason, IJ, 1999 — західна Тасманія.
Бронзові медовки мешкають на півдні Австрілії, зокрема на Тасманії. Вони живуть в сухих чагарникових заростях маллі і квонган, на пустищах і в саванах. Живляться нектаром. Сезон розмноження триває з червня по грудень. Гніздо чашоподібне. робиться з кори і траві, встелюється пухом, шерстю або іншим м'янким матеріалом, розміщується в чагарниках. В кладці 2-3, іноді 4 яйця[5].
- ↑ BirdLife International (2016). Euplectes ardens. Архів оригіналу за 14 червня 2021. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Latham, John (1801). Supplementum indicis ornithologici sive systematis ornithologiae (Latin) . London: Leigh & Sotheby. с. xxxvi. Архів оригіналу за 14 червня 2022. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Honeyeaters. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 жовтня 2021. Процитовано 14 червня 2022.
- ↑ Beruldsen, G (2003). Australian Birds: Their Nests and Eggs. Kenmore Hills, Qld: self. с. 324. ISBN 0-646-42798-9.
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |