Медіобазальні відділи кори головного мозку
Медіобазальні (медіальні) відділи кори головного мозку — утворення древньої[ru] (archicortex), старої[ru] (paleocortex) й проміжної або перехідної (periallocortex) кори, що зберігають тісні зв'язки з неспецифічними ядрами таламуса, базальними гангліями й іншими структурами, наприклад, ретикулярною формацією та ядрами проміжного мозку.[1] У концепції А. Р. Лурії про три функціональні блоки мозку медіобазальні відділи великих півкуль належать до першого, енергетичного блоку, основна функція якого полягає в регуляції рівня активації (тонусу) головного мозку. Зазначається, що ці відділи вивчені мало, проте наявні дані показують важливу роль медіобазальних відділів кори в регуляції станів мозку, людських потягів[ru] і емоцій, управлінні тонусом кори.[2] Також описано порушення свідомості й вибірковості психічних процесів, зокрема пам'яті, за уражень даних мозкових структур.[3]
Спочатку медіобазальна кора й деякі пов'язані з нею відділи мозку об'єднувалися дослідниками в структуру, що називається «нюховий мозок», проте надалі необхідність виділення такого утворення не підтвердилася. На наступному етапі вивчення виникло поняття «вісцеральний мозок» — цю назву запропонували через зв'язок медіобазальних відділів з верхніми частинами стовбура мозку й структурами гіпоталамуса, функції яких пов'язані з роботою вегетативної нервової системи.
Пізніше почали з'являтися дослідження, що підтверджують участь медіобазальних відділів кори головного мозку не тільки у вегетативній регуляції, а й у регуляції елементарних потреб і афектів. На сучасному етапі вивчення цієї структури відбувається поділ функцій скроневих і лобових часток медіобазальної кори на основі досліджень локальних уражень мозку в даних зонах.[2]
Сучасні дослідження скроневої епілепсії виділяють медіальну область скроневих часток до первинних осередків виникнення нападів. Завдяки тісним зв'язкам цієї області з багатьма структурами мозку процес збудження швидко поширюється на лобові частки й неспецифічні структури мозку, з якими пов'язана медіобазальна кора. Внаслідок цього хворі зі скроневою епілепсією мають важкі порушення свідомості й пам'яті, що також виявляються за ураження даних зон і можуть мати інші причини виникнення.[1][4]
Ураження лобових часток медіобазальних відділів кори головного мозку відносно непогано вивчено в нейропсихології. З'ясовано, що за цих порушень сприйняття, складні рухи й мова залишаються частково збереженими, однак остання стає млявою та монотонною. У хворих з ураженнями медіобазальних лобових відділів кори основним порушенням є чітке зниження тонусу й швидка стомлюваність, внаслідок чого будь-які дії досить швидко закінчуються проявами акінезії, що схожа на ступор. Настрій таких хворих коливається між байдужістю та депресією, тугою.
Є також більш специфічні прояви ураження лобових медіобазальних відділів. Центральними дефектами в одних випадках стають порушення свідомості, в інших — пам'яті. Хворі з подібними дефектами часто можуть бути дезорієнтованими в часі й просторі, не здатними впізнати знайомих людей або навіть розповісти свій життєпис. Порушується вибірковість пам'яті — в оповіданнях хворого присутні безконтрольні неправдиві вигадки, конфабуляції. У важких клінічних випадках стан хворого наближається до онейроїдного.[2]
Дослідження неврологів доводять те, що ураження скроневих відділів медіобазальної кори веде до виникнення нюхової й смакової агнозій, за яких людина не може впізнавати запахи або відчувати смак.[5] Помилково дані порушення визначають в класичній нейропсихології як скроневий синдром, оскільки медіобазальні області належать до першого функціонального блоку мозку.[2]
- З огляду на особливості зв'язку медіобазальної лобової кори з базальними гангліями й залученість цих відділів в регуляцію поведінки, зокрема в гальмування імпульсивних і неадекватних реакцій, деякі дослідники пропонують розглядати ці структури мозку як четвертий функціональний блок мозку — блок «регуляції адаптаційних процесів».[6]
- Дослідження хворих з внутрішньомозковими пухлинами скроневих часток підтверджує те, що специфічні психічні розлади за ураження медіобазальних відділів кори головного мозку не спостерігаються.[7]
- ↑ а б Зенков Л. Р. Ронкин М. А.. Психические и поведенческие нарушения при идиопатических генерализованных эпилептических расстройствах // Московский государственный психолого-педагогический университет. — 2011. — № 4 (16 червня). — С. 1—8. — ISSN / 2413-4317 1994-1617 / 2413-4317. Архівовано з джерела 15 серпня 2020. Процитовано 25 січня 2021.
- ↑ а б в г Лурия А.Р. [1] — Издательство Московского университета, 1973. Архівовано з джерела 28 березня 2019
- ↑ A.R. Luria, E.D. Homskaya, S.M. Blinkóv, Macdonald Critchley. Impaired selectivity of mental processes in association with a lesion of the frontal lobe // Neuropsychologia. — 1967. — Т. 5, вип. 2 (1 травня). — С. 105–117. — ISSN 0028-3932. — DOI:.
- ↑ Казаковцев Б. А.. Психические расстройства при эпилепсии. — Прометей, 2015. — С. Глава 3. — ISBN 978-5-9906134-7-8.
- ↑ Можаев С. В., Скоромец А. А., Скоромец Т. А.. Нейрохирургия. — 2-е изд. — ГЭОТАР-Медиа, 2009. — С. Глава 2. — ISBN 978-5-9704-0922-0.
- ↑ Цветкова Л.С. Цветков А.В. Говердовская И.А. [2] — Общество с ограниченной ответственностью «Аэтерна», 2015. Архівовано з джерела 3 грудня 2018
- ↑ Лукшина А. А., Ураков С. В., Лошаков В. А.. Психические нарушения при внутримозговых опухолях височных долей // Журнал неврологии и психиатрии им. С. С. Корсакова : журнал. — 2011. — 16 червня. — С. 25—29. Архівовано з джерела 26 січня 2021. Процитовано 25 січня 2021.