Межберг Наум Ісакович

|портрет= |Батько= |Посада= |Діти= |Дружина= |Чоловік= |Мати=

Наум Ісакович Межберг
Народився	24 серпня 1898(1898-08-24) Одеса, Російська імперія
Помер	14 квітня 1972(1972-04-14) (73 роки) Ужгород, УРСР, СРСР
Країна	Російська імперія,  СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Одеський інститут народної освіти
Галузь	історія
Заклад	Одеський інститут соціального виховання, Одеський державний університет, Київський державний університет, Ужгородський державний університет
Нагороди

Наум Ісакович Межберг (24 серпня 1898(18980824), за іншими даними 1900, Одеса, Російська імперія — †14 квітня 1972 Ужгород, УРСР, СРСР) — український радянський історик революційних рухів

Життєпис

Н. І. Межберг народився 24 серпня 1898 в Одесі у робітничий родині.

З 1909 почав працювати в одній із типографій міста. У серпні 1917 вступив до Союзу соціалістичної робітничої молоді, а 1920 — до КП(б)У.

Під час громадянської війни воював на боці більшовиків, брав активну участь у червоногвардійських загонах, за що у травні — серпні 1918 року перебував під арештом «білих».

З 1920 року — на партійній роботі: виконував обов'язки окружного секретаря революційного комітету та політкомісара. У листопаді 1921 його направили до Одеської військово-технічної школи.

Після демобілізації в 1923—1926 роках навчався на юридичному факультеті Одеського інституту народного господарства.

У 1926—1928 роках був аспірантом Одеської секції Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури при Одеському інституті народної освіти. Під час навчання в аспірантурі, з січня 1928 року почав викладати історію класової боротьби в Одеському торговельно-промисловому технікумі й Одеському сільськогосподарському інституті, де 16 квітня 1929 року його призначили деканом робітничого факультету.

У червні 1930 року обраний дійсним членом історично-етнологічного відділу Одеської філії Всеукраїнській академії наук. Одночасно з педагогічною діяльністю виконував численні партійні й громадські доручення.

У 1925–1927 роках завідував агітпропом і культпропом Свердловського району Одеси, заступник завідувача Одеського істпарту.

В 1931—1933 роках обіймав посади доцента, професора Одеського інституті соціального виховання.

У 1933—1935 роках працював професором кафедри історі УСРР Одеського державного універстету.

У березні 1935 запрошений на посаду професора історії України та декана історичного факультету Київського державного університету. Паралельно викладав в Інституті червоної професури. У 1935—1936 роках працював старшим науковим співробітником Інституту історії Всеукраїнської асоціації марксистсько-ленінських інститутів.

4.11.1937 року Особливою нарадою при НКВС СРСР засуджений до восьми років виправно-трудових таборів, звинувачувався у троцкістських поглядах. Відбувши на два роки більше винесеного строку, 8.03.1947 р. , за рішенням Особливої наради при МДБ СРСР вчений, як «соціально небезпечний елемент» був засуджений до трьох років заслання у Новосибірський області з подальшим визначенням довічного спецпоселення.

9.07.1955 р. рішенням судової колегії з кримінальних справ Верховного суду СРСР постанова від 1937 р. скасовувалась за відсутністю складу злочину. Також була відмінена постанова щодо перебування вченого на спецпоселенні.

У 1955 році повернувся до Одеси, де працював у видавництві. З 1956 року працював викладачем кафедри історії СРСР Ужгородського державного університету.

Помер 14 квітня 1972 року в Ужгороді.

Наукова діяльність

Сферою наукових інтересів були питання історії революційних та робітничо-селянських рухів на Одещині на початку ХХ століття, історії комсомолу та комуністичної партії. Є автором понад 80 опублікованих праць.

Праці

• Масовий революційний рух напередодні імперіалістичної війни // Чорноморська Комуна. — 1934. — 1 серпня;
• Боевой путь котовцев. К десятилетию 3-й кавалерийской краснознаменной Бессарабской имени Котовского дивизии. Политотдел 3-й кавдивизии им. Котовского. — Одесса, 1930. — 55 с. (у співавторстві з Р. Шпунтом).
• Жовтневі події 1905 р. в Одесі. — Харків-Одеса: Державне видавництво «Пролетар», 1931. — 48 с.
• Другий період Радянської влади на Одещині (квітень-серпень 1919 р.). — Одеса, 1931. — 92 с. (у співавторстві з С. Коганом).
• Экономика Одещины и робоче-крестьянское движение в 1914—1917 гг. (Предпосылки Октября в Одессе) // Октябрь на Одещине: Сборник статей и воспоминаний. К 10-летию Октября. — Одесса: Тип. «Известия» им. тов. Зиновьева, 1927. — С. 47 — 123 (у співавторстві з С. Коганом).
• Повстання куркулів у німецьких колоніях на Одещині (1919) // Літопис революції. — 1929. — № 2. — С. 138—157 (у співавторстві з С. Коганом).
• Червневі події 1905 року в Одесі: (До 25-річчя барикадних боїв в Одесі) // Чорноморська комуна. — 1930. — 27 червня.
• Жовтень 1905 року в Одесі // Чорноморська комуна. — 1930. — 26, 29 жовтня, 1, 2 листопада.
• Перша Одеська рада робітничих депутатів // Чорноморська комуна. — 1930. — 11 грудня.
• З революційного минулого Одещини // Бібліографія революційного руху в Одесі (1820—1920). — Одеса, 1933. — С. 19 — 51.
• З сторінок героїчного минулого // Чорноморська Комуна. — 1934. — 11 липня.

Нагороди

• Орден Червоної Зірки (1967 р.).

Джерела

• Шевченко Л. В. Наум Ісакович Межберг // Зневажена Кліо. — К., 2005. — С. 345—351;
• Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Вип. 13. — К., 2005. — С. 261, 266—267;
• Петровський Е. П. Історичні дослідження на кафедрі історії України Одеського державного університету в 30-ті роки ХХ століття // ЗІФ. − Одеса, 2005. − Вип. 16. — С. 185, 188—189.
• Левченко В. В., Петровський Е. П. Межберг Наум (Наїм) Ісакович // Одеські історики. Енциклопедичне видання. Том 1 (початок ХІХ — середина ХХ ст.). — Одеса: Друкарський дім, 2009. — С. 230—232.
• Олашин М. Межберг Наум Ісакович // Українські історики. Біобібліографічний довідник. — Випуск 3. Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАН України, 2010. — С. 179—180.
• Левченко В. В., Петровський Е. П. Межберг Наум Ісакович // Дослідники історії Південної України: біобібліографічний довідник / упоряд. Ігор Лиман. — Київ, 2016. — Том 2. — С. 261—264.
• Левченко В. Штрихи до портрету радянського історика Н.І. Межберга // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія. вип. 3 (138). – 2018

Посилання

• Межберг Н. І./ В. Левченко//https://www.i-lyman.name/DoslHist2/Pers/MezhbergNaumNajimIsakovich.html [Архівовано 29 вересня 2020 у Wayback Machine.]
• Українські історики [Архівовано 22 лютого 2014 у Wayback Machine.]