Мельник Михайло Спиридонович

Михайло Спиридонович Мельник
Михайло Спиридонович Мельник
Народився	14 березня 1944; с. Ординці
Помер	10 березня 1979 (34 роки); с. Погреби; ·самогубство
Поховання	с. Погреби
Громадянство	СРСР
Національність	українець
Діяльність	історик, поет, громадський діяч, правозахисник
Alma mater	Історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка
Нагороди
	Орден «За мужність» І ступеня
	; ; ;

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Мельник.

Миха́йло Спиридо́нович Ме́льник (14 березня 1944(19440314), с. Ординці, Погребищенський район, Вінницька область — 10 березня 1979, с. Погреби, Броварський район, Київська область) — історик, поет, дисидент, член і кореспондент Української Гельсінської групи. Автор великої книги з історії України, вилученої Комітетом державної безпеки СРСР.

Життєпис

Михайло Мельник народився в селянській родині.

Освіта

Закінчив історичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення працював учителем.

У 1970-х навчався в аспірантурі Інституту історії АН УРСР.^[1]

Дисидентство

1972 року за читання своїх віршів біля пам’ятника Тарасу Шевченку в Києві в річницю його перепоховання в Україні, за 20 днів до захисту дисертації, виключений з аспірантури Інституту історії АН УРСР.

У 1973 році Михайла Мельника звільнили з учительської роботи та виключили з партії. Проживаючи з родиною у Погребах, працював сторожем і брав активну участь в акціях протесту проти переслідувань українських письменників, правозахисників, неодноразово звертався до преси з протестами проти порушень прав людини.

14 липня 1978 року, під час відвідання Києва, на вулиці в Дарниці Михайла Мельника затримали й обшукали.

24 жовтня 1978 року влада спробувала звинуватити його в намірі обікрасти крамницю. Співробітники Комітету державної безпеки СРСР обіцяють посприяти влаштуватися на роботу за фахом, якщо не буде спілкуватися з Оксаною Мешко.

З листопада 1978 року Михайло Мельник став членом Української Гельсінської групи та її кореспондентом.

16 лютого 1979 року Михайло Мельник відіслав до редакції газет «Радянська Україна» та «Молодь України» листа з проханням втрутитися у справу Василя Овсієнка, де писав: «Адже не може не турбувати той факт, що на Україні практично кожна людина, яка відбула покарання за ст. 62, ч.1 КК УРСР, через короткий термін (1-3 роки) вимушена або еміґрувати, або знову опинитися в тюрмі.»

6—7 березня 1979 року відбулися обшуки в багатьох місцях у справі Олеся Бердника, у тому числі в Михайла Мельника. В нього вилучили весь творчий і науковий архів — 15 тек. Зникли результати всієї його літературної та наукової діяльності. 23 березня 1979 року, після самогубства Михайла Мельника, в Г. Міняйла, затриманого і обшуканого на вулиці, вилучили єдиний уцілілий від обшуку екземпляр збірки віршів Михайла Мельника «Календар пам'ятних дат».

Смерть і поховання

Після обшуків Михайло Мельник написав прощального листа дружині і, щоб захистити її та двох своїх доньок від переслідувань, уночі з 9 на 10 березня 1979 року наклав на себе руки.

Михайла Мельника поховали 11 березня 1979 року в Погребах. Похорон відбувався під наглядом агентів Комітету державної безпеки СРСР. Друзів небіжчика — Павла Стокотельного та Оксану Мешко — затримали по дорозі на похорон. Стокотельного відвезли до КДБ і допитали у справі Олеся Бердника, а Оксану Мешко протримали в КДБ до кінця похорону без будь-якої причини.

У квітні 1981 року з дружиною Михайла Мельника декілька разів бесідували співробітники Київського УКДБ, застерігаючи її від «неблагонадійних» знайомств.

Родина

Мав дружину та двох доньок:

Оксана, 1969 р. н.;
Богдана, 1973 р. н.

Вшанування

8 листопада 2006 року указом Президента України «за громадянську мужність, самовідданість у боротьбі за утвердження ідеалів свободи і демократії та з нагоди 30-ї річниці створення Української Громадської Групи сприяння виконанню Гельсінкських угод» Михайла Мельника посмертно нагородили орденом «За мужність» I ступеня.^[2]

25 грудня 2015 року на честь діяча назвали вулицю Михайла Мельника у Броварах.^[3]^[4]

Див. також

Вулиці Броварів

Примітки

↑ Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури. Звід пам'яток історії культури
↑ Указ Президента України № 937/2006 [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 08.11.2006
↑ Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари [1] [Архівовано 2016-01-25 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015
↑ У Броварах з'явились вулиці на честь Степана Бандери, Небесної Сотні та героїв АТО [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 25.12.2015

Джерела

С. Карасик, В. Овсієнко: Мельник Михайло Спиридонович [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.]. Дисидентський рух в Україні. 19.04.2005

Посилання

Дмитро Карпій: Марія Овдієнко, листівка з біографією Михайла Мельника, червень 2016 року

[1] Будинок Секції суспільних наук НАН України 1960, де працювали відомі вчені, діячі культури. Звід пам'яток історії культури

[2] Указ Президента України № 937/2006 [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.]. Верховна Рада України. 08.11.2006

[3] Про перейменування вулиць та провулків м. Бровари [1] [Архівовано 2016-01-25 у Wayback Machine.], [2] [Архівовано 27 січня 2016 у Wayback Machine.]. Рішення Броварської міської ради № 52-04-07 від 25.12.2015. Оприлюднене 28.12.2015

[4] У Броварах з'явились вулиці на честь Степана Бандери, Небесної Сотні та героїв АТО [Архівовано 25 березня 2018 у Wayback Machine.]. Маєш право знати. 25.12.2015

[1]

[2]

[3]

[4]