Мельштин
Село
1.jpg) Координати 49°52′16″ пн. ш. 20°46′15″ сх. д. / 49.871111111111° пн. ш. 20.770833333333° сх. д.
|
Мельштин (пол. Melsztyn) — село в Польщі, у гміні Заклічин Тарновського повіту Малопольського воєводства. Населення — 202 особи (2011[1]).
За 10 км від села знаходиться Чхувський замок і замок Тропшин.
Селом протікає потік Вєлєнь.
Назва села походить від німецького Mehlstein, що означає «жорно».
Будівництво замку в Мельштині розпочав ще краківський каштелян Спицімір Лелівіта — дуже впливова людина в Королівстві Польському, деякий час один з вихователів Казимира ІІІ. До сьогодні на тому пагорбі залишилися лише руїни замку, розбудованого Спиціміром та його нащадками по Мельштинській лінії впродовж XIV ст. Із замкових мурів відкривається вигляд на річку Дунаєць і місто Заклічин, також на сході видно село Тропє. На південь від замку колись знаходилися виноградники, посаджені Лянцкоронськими.
Село і замок стали родинним гніздом роду Мельштинських. Спитко ІІ з Мельштина у віці 18 років став краківським каштеляном, загинув у битві над Ворсклою. Про нього епізодично згадує Генрик Сенкевич у своему романі «Хрестоносці». Його сини Ян і Спитко ІІІ були противниками Збігнєва Олесницького. Спитко ІІІ створий гуситську конфедерацію проти Олесницького, проте зазнав поразки під Ґротниками. Як наслідок, сім'я втратила свій вплив у Королівстві Польському. На межі XV i XVI століть наступив занепад роду Мельштинських.
Село розташоване близько від Тарнова — іншого важливого міста для нащадків Спиціміра Лелівіти. Тарнів став центром володінь роду Тарновських гербу Леліва, котрі походять від іншого сина Спиціміра Лелівіти — Рафала з Тарнова.
1511 року родині довелося продати своєї родинне гніздо Мельштин. Останній Мельштинський гербу Леліва — Ян Мельштинський (син Вінцентія), помер у бідності і забутті в монастирі бернардинів у Тарнові, ймовірно 1540 року. Серед наступних власників Мельштина були Йордани, Зборовські, Тарли, Лянцкоронські.
Замок був спалений 1771 року під час битв діячів Барської конфедерації з російськими військами. Конфедерати вирішили оборонятися у старому замку, проте під час бою виникла пожежа.
У XIX ст. Мельштин вже був лише присілком села Хажевіце (пол. Charzewice) і мав усього 196 мешканців.
У 1975—1998 роках село належало до Тарновського воєводства.
Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][2]:
| Загалом | Допрацездатний вік |
Працездатний вік |
Постпрацездатний вік | |
|---|---|---|---|---|
| Чоловіки | 96 | 22 | 61 | 13 |
| Жінки | 106 | 23 | 59 | 24 |
| Разом | 202 | 45 | 120 | 37 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мельштин
- ↑ а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
- ↑ Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.
.
- Melsztyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 248. (пол.) — S. 248—250.
- Melsztyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1902. — Т. XV, cz. 2. — S. 316. (пол.) — S. 316.
- http://www.melsztyn.pl [Архівовано 17 грудня 2021 у Wayback Machine.] — Приватна сторінка замку в Мельштині.
- Офіційна сторінка села Мельштин [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.].
Адміністративний центр: Заклічин | ||
| Міста |  | |
| Села | Бесьник • Борова • Весолув • Воля-Струська • Врубльовиці • Ґвозьдзець • Дзержаніни • Завада-Лянцкоронська • Здоня • Коньчиська • Люславіце • Мельштин • Ольшова • Палесьниця • Розтока • Руда-Камеральна • Слона • Струже • Фалішевиці • Фасцишова • Філіповиці • Хажевиці • Ямна | |
|
Це незавершена стаття про Малопольське воєводство. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |