Меморіал «Вічно живим» (Кременчук)
| Меморіал «Вічно живим» | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Меморіал напередодні Дня Перемоги 2011 року | ||||
49°5′20″ пн. ш. 33°25′46″ сх. д. / 49.08889° пн. ш. 33.42944° сх. д. | ||||
| Тип | пам'ятник | |||
| Статус спадщини | пам'ятка монументального мистецтва України місцевого значенняd | |||
| Країна |  Україна | |||
| Розташування | Кременчук | |||
| Архітектор | В. А. Касіян, Є. Ю. Черкасов [1] | |||
| Скульптор | М. Ф. Овсянкін [1] | |||
| Матеріал | бетон, граніт [1] | |||
| Засновано | 28 вересня 1973 | |||
| Встановлено | 28 вересня 1973 [2] | |||
  Меморіал «Вічно живим» (Кременчук) (Україна) | ||||
 | ||||
 Меморіал «Вічно живим» у Вікісховищі | ||||
Меморіа́л «Ві́чно живи́м» — меморіал у Кременчуці, встановлений до 30-річчя визволення міста від німецької окупації[2].
Під час Другої світової війни на місці, де зараз розташований меморіал, знаходився найбільший з дев'яти концтаборів міста[1][3].
28 вересня 1973 року, до 30-річчя звільнення міста, неподалік від палацу культури «КрАЗ» був урочисто відкрит меморіал «Вічно живим»[1][2].
Основу меморіалу складає скульптурна група, тонована під сріблястий метал, встановлена на ступінчатий постамент з червоного граніту (16,5 × 6,0 × 1,5 м). Біля постаменту палав (до 2023р)Вічний вогонь. Позаду скульптурної композиції розташована бетонна стела з написом «Вічно живим», облицьована червоною гранітною плиткою (40,0 × 10,5 × 11 м)[1].
Скульптурна група композиційно складається з семи фігур (висота 6,5 м) — п'ятьох чоловічих, однієї жіночої та однієї дитячої. Центральною є постать лікаря-військовополоненого з гордо піднятою головою. Він підтримує свого знесиленого товариша і ніби промовляє: «Гину, але не здаюся!».
- ↑ а б в г д е Вічно живим
- ↑ а б в Пам'ятки Кременчука (рос.)
- ↑ Історичний шлях Кременчука. Хроніки міста. Архів оригіналу за 24 липня 2013. Процитовано 25 квітня 2011.