Мемістор

Мемістор (не плутати з мемрістором) — електрохімічний компонент електронної техніки (хемотрон), що функціонально являє собою змінний резистор, опір якого регулюється струмом керуючого ланцюга по інтегруючому принципу.

Мемістор був винайдений в 1960 році американськими дослідниками B. Widrow і M. E. Hoff в процесі роботи над створенням штучного нейрона ADALINE.

Властивості та застосування

Приріст опору вихідного ланцюга мемістора пропорційний інтегралу керуючого струму (або кількості струму, що проходить через керуючий ланцюг) $\Delta R=k\int i(t)dt$ . При зміні напрямку керуючого струму опір вихідного ланцюга змінюється у зворотний бік, за відсутності керуючого струму зберігається поточне значення опору. Таким чином, за своїми функціональними властивостями мемістор є одночасно і електрично керованим змінним резистором, і інтегратором, і запам'ятовуючим пристроєм, що обумовило можливість його застосування для багатьох різних цілей. Мемістори використовують не тільки при моделюванні нейронних мереж, але й у вимірювальній техніці, автоматиці і аналоговій обчислювальній техніці, як інтегруючі елементи, аналогові запам'ятовуючі пристрої, модулятори, реле часу тощо.

Будова і принцип дії

Мемістор являє собою мініатюрну електролітітичну комірку, один електрод якої (керуючий) зроблений з металу, здатного переходити в електроліт в результаті електрохімічного процесу, а інший (електрод зчитування) являє собою тонку плівку інертного металу або графіту, нанесену на високоомну підкладку. На обох кінцях електрода зчитування є виходи для підключення. При протіканні керуючого струму між електродами відбувається процес осаджування металу з електроліту на електрод зчитування або розчинення його на електроді (це залежить від полярності керуючого струму). У результаті опір електрода зчитування змінюється від долей Ома до сотень Ом. Потужність керуючого струму мемістора — кілька мілліватт, об'єм- кілька кубічних сантиметрів і менше. Конструктивно мемістори зазвичай виготовляють у вигляді групи на одній платі.

Існують також мемістори на твердому електроліті (йодистому сріблі).

Література

Уидроу Б., Пирс В., Анджелл Дж. Рождение, жизнь и смерть микроэлектронных систем — Зарубежная радиоэлектроника, № 6, с.125, 1962
Энциклопедия кибернетики. Т. 1. Глушков В. М., и др. — Киев: Главная ред. Укр. Сов. Энциклопедии, 1975.^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Боровков В. С. и др. Электрохимические преобразователи информации — М., 1966.
Л. П. Крайзмер, В. П. Сочивко Словарь радиолюбителя — Л.: Энергия, 1977.
Берг А. И. Автоматизация производства и промышленная электроника. Т. 2 — М.: Советская энциклопедия, 1962—65.
Шрамков Е. Г. Электрические измерения. Средства и методы измерений (общий курс) — М: Высшая школа, 1972.

Посилання

Застосування мемісторів в штучних нейронних мережах

Pattern Recognition and Adaptive Control. BERNARD WIDROW [Архівовано 22 червня 2010 у Wayback Machine.]
PRACTICAL APPLICATIONS FOR ADAPTIVE DATA-PROCESSING SYSTEMS
Reliable, Trainable Networks for Computing and Control [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
SURVEY OF ADAPTIVE COMPONENTS [Архівовано 18 травня 2010 у Wayback Machine.]
The adaline rule

Зовнішні ілюстрації

Схема пристрою мемістора^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Модель плівкового мемістора^{[недоступне посилання з квітня 2019]}
Схема Адалін на мемісторах^{[недоступне посилання з квітня 2019]}

Див. також