Ментівські війни. Харків
| Ментівські війни. Харків | |
|---|---|
| Тип | телесеріал |
| Сценарист | Євген Васильченко, Марія Сидорчук, Лариса Марцева |
| Режисер | Валеріан Рожко |
| Оператор | Максим Ворон, Віталій Мельник, Марина Ляпіна, Антон Борзенков |
| Художник | Володимир Клим, Андрій Барилко |
| Продюсер | Вікторія Баранова, Максим Кривицький, Христина Шкабар, Олександр Ткаченко (III), Тетяна Шуліка, Сергій Кизима, Оксана Янко-Коваленко, Олеся Пазенко |
| Виконавчий продюсер | Володимир Андріюк, Оксана Янко-Коваленко, Христина Шкабар |
Ментівські війни. Харків — український телесеріал виробництва 1+1[1]. Режисер Валеріан Рожко. Серіал має 3 сезони (2018, 2019, 2021)[2][3].
Трійця вірних своїй справі друзів - керівник карного розшуку Харківського ГУВС Андрій Гордієнко, Богдан Харченко та Дмитро Воронов кожен день приймають складні виклики кримінального світу: заплутані вбивства, збройні напади, підлість в рядах силовиків і небезпечні завдання. З холодним розумом вони завжди намагаються бути об'єктивними, але коли мішенню бандитів стають близькі люди, героям все важче уникати помилок.
- Артем Позняк,
- Сергій Лістунов[4],
- Тетяна Малкова
- Олексій Хільський
- Анастасія Рула
- Олексій Цуркан
- Андрій Макарченко
- Валерія Гуляєва
- Анастасія Рула
- Віталій Метерчук
- Олена Завгородня (Колесніченко)
- Дамір Сухов
- Володимир Шпудейко
- Михайло Кондратський
- Катерина Сергеєва
- Костянтин Добровольський
- Олена Ященко
- Маріанна Дружинець
- Дмитро Шапкін
- Ірина Гулей
- Дмитро Макляров
- ↑ Ментівські війни. Харків дивитися онлайн. 1+1 video (укр.). Архів оригіналу за 25 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
- ↑ Ментівські війни. Харків. dzygamdb.com (укр.). Процитовано 24 жовтня 2021.
- ↑ Архівована копія. media.1plus1.ua. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ telekritika (10 липня 2019). Поліція, але суворіше: як «2+2» знімає продовження «Ментівських воєн. Харків». Telekritika (ru-RU) . Архів оригіналу за 14 лютого 2022. Процитовано 24 жовтня 2021.