Меншун Григорій Іванович

Меншун Григорій Іванович
Меншун Григорій Іванович
Народився	12 лютого 1912; село Тулиголове, Глухівський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія
Помер	1980; Кролевецький район, Сумська область, Українська РСР, СРСР
Громадянство	Російська імперія, УНР, СРСР
Національність	українець
Місце проживання	Тулиголове
Діяльність	військовослужбовець
Військове звання	Лейтенант
Рід	Меншунів
Батько	Іван
Нагороди	;
	; ; ;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Меншун.

|Вид війська= |Війни= |Роки служби=

Меншун Григорій Іванович (1912—1980) — капітан Червоної Армії, учасник Другої Світової Війни, Герой Радянського Союзу (1944).^[1]

Біографія

Григорій Меншун народився 20 лютого 1912 року у селі Тулиголове (зараз — Кролевецький район Сумської области України). Після закінчення місцевої семирічки вступив до новоствореного колгоспу. В 1932 році пішов на службу до лав Червоної Армії. Демобілізувався в 1935 році і до початку війни працював головою колгоспу «Третій вирішальний».

Сім'я

Одружився з Лозовською Онисею Кузьмівною. Мали дітей: Петро 1936 р.н., Валентина 1940 р.н., Анатолій 1945 р.н.

Участь у бойових діях

Коли почалась Друга Світова війна, Меншуна Григорія мобілізували і направили на курси молодших командирів «Постріл» в місто Маріуполь. Одержавши звання хорунжого, був направлений на фронт. Воював у складі 61 армії Центрального фронту командиром сотні, а потім командиром 2 батальйону 467 стрілецького полку 81 стрілецької дивізії. Бойове хрещення одержав в боях на Курсько-Орловський дузі. Особливо відзначився в боях за станцію Понирі, де з ротою автоматників, вже в званні поручника, атакував і вибив із неї німецько-нацистських загарбників, за що був нагороджений орденом Червоної Зірки. В 1943 році було форсування Дніпра в районі села Глушець Лоєвського району Гомельської області, за що йому указом Президії Верховної Ради СРСР було присвоєно звання Героя Радянського Союзу^[2]. Потім були бої на території Польщі і Чехословаччини. Нагороджений орденами Великої Вітчизняної війни І і ІІ ступенів, медалями «За відвагу» та «За бойові заслуги». Був двічі поранений і контужений. Війна закінчилась в званні капітана в кінці 1945 році в Чехословаччині в місті Пардубіце, недалеко від Праги. Демобілізований в березні 1946 року.

Повернувшись додому, працював головою колгоспу, головою сільської ради. Все життя прожив з двома уламками від гранати.

За спогадами мешканців села Тулиголове, після війни вбив жінку, яка прийшла просити милостиню, але не був за це покараним.

Примітки

↑ А. Меншун «Батькові спогади про війну» 2016 р. м. Кролевець
↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.

Посилання

Меншун Григорій Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).

[1] А. Меншун «Батькові спогади про війну» 2016 р. м. Кролевець

[2] Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза генералам, офицерскому, сержантскому и рядовому составу Красной Армии» от 15 января 1944 года [Архівовано 24 вересня 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — 23 января (№ 4 (264)). — С. 1.

[1]

[2]