Меринґія бокоцвіта
| Меринґія бокоцвіта | ||||||||||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||||||||||
| Moehringia lateriflora (L.) Fenzl, 1833 | ||||||||||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||||||||||
|
Меринґія бокоцвіта[1], мерингія бокоцвіта[2] (Moehringia lateriflora) — вид рослин з родини гвоздикових (Caryophyllaceae), поширений у Євразії й Північній Америці.
Багаторічна трав'яниста рослина 5–20 см заввишки. Рослина розсіяно запушена короткими волосками. Листки ланцетні, 10–20 мм завдовжки. Суцвіття пазушні, мало-квіткові. Чашолистки 2–3 мм довжиною. Пелюстки в 1.5–2 рази довші від чашолистків. Коробочки яйцеподібні, майже вдвічі довші від чашечки[2]. Кореневища формують широку мережу. Листки сидячі або мало-черешкові; черешок 0.1–1 мм. Квіти: чашолистків 5, пелюстків 5. Насіння почкоподібне, 1 мм, гладке. 2n = 48[3].
Вид поширений у східній частині Європи — від Норвегії до України й на схід до Уралу, помірній Азії, Північній Америці — Сен-П'єр і Мікелон, Канада, США[4][5][3].
В Україні вид зростає в лісах, серед чагарників — у Лівобережному Поліссі, дуже рідко (Чернігівська область)[2].
Основними загрозами є урбанізація, модифікація гідрографічного функціонування, відмова від пастушачих систем і розчищення лісів[6].
Moehringia lateriflora вказаний у Додатку II до Директиви про місце проживання. Рослина включена до таких національних червоних списків: Естонія — EN, Фінляндія — NT, Норвегія — VU, Швеція — VU. Рослина там захищена законом, і деякі популяції перебувають у національних парках[6].
-
листок -
квітка
- ↑ Moehringia lateriflora // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наукова думка, 1987. — С. 71. (рос.)(укр.)
- ↑ а б Flora of North America. Архів оригіналу за 12 серпня 2020. Процитовано 11.06.2019. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Архів оригіналу за 12 липня 2019. Процитовано 11.06.2019. (англ.)
- ↑ Euro+Med Plantbase. Процитовано 11.06.2019. (англ.)
- ↑ а б Ericsson, S., Hodálová, I. & Rasomavicius, V. (2011). Moehringia lateriflora. The IUCN. Архів оригіналу за 25 жовтня 2020. Процитовано 11.06.2019.
|
Це незавершена стаття про гвоздикові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
