Метод психотерапії " "Я - реконструкція"
Метод «Я-реконструкція» - це напрям у психотерапевтичної роботі, що ґрунтується на переробці вже наявного в особистості досвіду та внутрішнього матеріалу з метою побудови нових конструктивніших особистісних структур. Автором методу є українська психологиня Тетяна Павленко [1].
Вперше термін «реконструкція» було введено З. Фрейдом, який розцінював цю техніку як фундаментальну в психоаналізі. Автор говорив, що те, з чим має справу аналітик, є не чимось зруйнованим, а є чимось ще живим та цілісним. Те, що давно забуте, все ще десь існує та має свій вплив. Проте, цей напрямок був забутий, так як отримав багато несхвальний відгуків, і був охарактеризований, як спроба по-іншому описати такий термін як «інтерпретація». Прибічниками останнього були Філліс Грінакр та Якоб Арлоу. Вони стверджували, що ми не можемо здійснювати реконструкцію будь якого безпосереднього травматичного інциденту[2]. Тим не менш, я як автор методу психотерапії «Я-реконструкція» бачу цей процес інакше.
Цей метод дозволяє ефективно працювати з такими проблемами:
1. Право на реалізацію свого «Я», право бути і усвідомлювати себе;
2. Психосоматичні прояви;
3. Психотичні та невротичні стани;
4. Робота з усвідомленням особистої реальності та формування конструктивних способів перебування в ній;
5. Відносини з оточуючими;
6. Формування опори;
7. Тривожні стани;
8. Чуттєва сфера (почуття провини, сорому, заздрості та інше).
Але найкраще метод зарекомендував себе у роботі з довербальними травмами [3][4].
Особливу увагу методі «Я-реконструкція» надається побудові запиту [5] .
Оскільки неконструктивний запит може спричинити посилення стану клієнта, і призведе до завершення терапії та “руйнації” особистості самого терапевта. Тому в методі розроблено 7 типів руйнівник запитів, які, при роботі з ними в терапії приносять лише шкоду.
Подивитись вступну лекцію в метод можна тут
Основними конструктами методу є бажання, право мати та отримувати задоволення. При обмеженні якогось з цих конструктів, у особистості виникає психологічне напруження, яка знаходить свій вихід у діях, тілесних проявах та емоціях, які загалом становлять один процес, який супроводжується фантазіями про те що відбувалось, відбувається, або може відбутись. Ці конструкти
виникають з появою людини на світ, і відразу зазнають впливу з боку оточення. Тому, ми вже можемо говорити, що є первинні травми, які вливають як на навчальний процес, та і на життя учасників. Знявши напруження, пов’язане з цими конструктами, особистість може почувати себе безпечно.
Спираючись на базові конструкти особистості, ми можемо виявити три базові потреби особистості[1]:
1. право на бажання;
2. право на володіння [6];
3. право на задоволення.
Саме ці конструкти і є сигналом того, що людина в небезпеці з подібним моментом поведінки сердиться на себе, забороняє собі бажання, право щось мати задоволення, тобто атакує свої базові структури, і відповідно своє "Я", він також хворіє і вимагатиме хвороби від інших, як підтвердження свого права існування. На практиці ми можемо бачити сім'ї, які хворіють так би мовити "скопом", або людину, яка говорить як усім у його сім'ї погано[7].
У методі “Я-реконструкція” біль сприймається як явище, що має наступні функції в консультуванні:
1. Можливість показати, відіграти та зрозуміти первинну травмуючу ситуацію, пов'язану з реалізацією бажань, володінням та задоволенням. Завдяки усвідомленому симптому, клієнт може розповісти про свій біль, а ми як фахівці можемо його інтерпретувати та виявити конструктивні можливості із травмуючого досвіду.
2. Біль – це можливість зберегти емоційну стабільність. У хворобі особистість розуміє, що варто робити (лікуватися, або поводитися за іншими стандартами, встановленими в сім'ї за хвороби). У здоров'ї ж, з'являється можливість реалізувати свої бажання, потреби, вибирати і брати на себе відповідальність, що саме собою є стресовою обставиною.
3. Біль як можливість бути у безпеці. Перебуваючи в стані болю, особистість може уникнути всіх стресорів, описаних вище. Це дозволить зберегти так званий баланс між особистими та сімейними заборонами, а також надає можливістю особистої реалізації. Тобто особистість хоче реалізувати те чи інше бажання, але сім'я це забороняє. А поки є біль, є можливість не боротися з обмежуючим простором і сказати собі, що як тільки одужаю, то це в мене буде, тобто створити собі безпечний образ і не переживати емоційного дискомфорту.
4. Біль як спосіб взаємодіяти з батьками (навіть якщо ваш клієнт вже дорослий та його батьки живуть далеко чи померли). Батьки “побоюючись” своєї дитини, її бажань, прагнень, задоволення, зазнаючи нарцисичну травму як дорослої особи (та інші переживання, пов'язані зі своєю роллю чи внутрішніми конфліктами), намагаються убезпечити себе для дитини та дитини для себе. Як результат, виникає фантазія про хворобу дитини (або з нею щось не так), яка виступає у ролі безпечного буфера, через який можна спілкуватися з дитиною.
Тобто мама знає як лікувати хвору дитину, але абсолютно не знає, що робити з бажаннями здорової. Відповідно, дитина розуміє, щоб бути коханою і безпечною для близької людини потрібно бути хворою. Так вже дорослий клієнт, щоб відчути любов партнера, відразу ж занедужує, коли відчуває, що злиться на нього, або виявляє "хоч би як безпечну поведінку" та ін.
Опитувальник "Діагностика довербальних травм", автор Тетяна Павленко [8]
Професійний посібник для психологів, психотерапевтів та фахівців допоміжних професій. Тест призначений для виявлення рівня розвитку довербальних травм та його складових відповідно до методу психотерапії «Я-реконструкція». А сама, право бажати, володіти та мати, що визначає право жити в особистості.
До опитувальника розроблено додаток в Google Play, для полегшення роботи психотерапевтів під чам роботи з клієнтам. Скачати додаток можна по ссилці. [9]
Опитувальник "Визначення періоду виникнення довербальної травми", автор Тетяна Павленко [10]
- ↑ а б Павленко, Тетяна (2022). Метод психотерапії "Я-реконструкція" (російська) . Україна: Психобук (Psyhobook).
- ↑ Даулінг С. Чи можемо ми реконструювати довербальні події? [Електронний ресурс] // Журнал практичної психології та психоаналізу. 2009. № 2. URL: https://psyjournal.ru/articles/mozhem-li-my-rekonstruirovat-doverbalnye-sobytiya
- ↑ Райкрофт А. (1995) Класичний словник психоаналізу [пep. c aнгл. Л. B. Toпopoвoй, C. B. Bopoніна]; [під peдaкцією кaфд. філocoф. нayк C. M. Чepкacoвa]. – CПб. : Східно-Європейський інститут Психоаналізу, 288 c.
- ↑ Павленко, Т. (2023) Розуміння довербальних травм методом психотерапії «Я-реконструкція». Збірник наукових праць Актуальні проблеми вищої професійної освіти, Київ, 42-43
- ↑ Павленко, Тетяна (2022). Основи роботи з психосоматичними запитами. Україна: Психобук "Psyhobook".
- ↑ Яригіна О. Злість як спосіб відображення травми володіння в методі психотерапії «Я-реконструкція». Збірник наукових праць Актуальні проблеми вищої професійної освіти, Київ
- ↑ Ерік Фромм. Мати чи бути? / Пер. з нім. О. Михайлова та А. Буряк. — Київ: «Український письменник», 2010. — 222 с. ISBN 978-966-579-262-8
- ↑ Павленко, Тетяна (2023). Опитувальник "Діагностика довербальних травм" ДДТ. ЯР (українська) . Україна: Психобук (Psyhobook). с. 22.
- ↑ Павленко, Тетяна. Диагностика довербальних травм. https://play.google.com/store/apps/details?id=com.psyhobook.diagnostics_of_preverbal_injuries&hl=ru&gl=US (украънська та росыйська) .
- ↑ Павленко, Тетяна (2022). Опитувальник визначення періоду виникнення довербальної травми. Україна: Психобук.