Мецо-тинто

Портрет мера Аугсбурга Вольфганга Якоба Зульцера, мецо-тинто Йоганна Якоба Гайда, 1752 р.

Ме́цо-ти́нто (від італ. mezzo — середній і італ. tinto — фарбований), «чорна манера» — один із видів глибокого друку, методу створення гравюри на металі.

Винайдено в середині XVII ст. голландським художником-самоуком Людвігом фон Зігеном.

Принциповою відмінністю від інших манер офорту є не створення на дошці заглиблень (штрихів і крапок), а вигладжування світлих місць на пластині, що попередньо піддано зернінню. Зерніння виконується на мідній полірованій пластині, поверхня якої, завдяки спеціальній обробці, стає густозернистою і темною. У місцях, що відповідають світлим частинам малюнків, пластину вискоблють, потім полірують, створюючи поступові переходи від тіні до світла.

Джерела

• УРЕС — 2-ге видання.
• Іванов-Ахметов В. М. З історії глибокого друку^{[недоступне посилання з липня 2019]} // Технологія і техніка друкарства Збірник наукових праць - 2009 №4

Посилання

• Меццотинто // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 972. — 1000 екз.