Мечеть Ібн Тулуна (Каїр)
Мечеть Ібн-Тулуна | |
---|---|
![]() Мечеть Ібн-Тулуна, січень 2009 року | |
Координати: 30°01′44″ пн. ш. 31°14′58″ сх. д. / 30.02889° пн. ш. 31.24944° сх. д. | |
Тип споруди | мечеть[1] |
Розташування |
![]() |
Засновник | Ахмад ібн Тулун |
Початок будівництва | 868 |
Кінець будівництва | 884 |
Стиль | ісламська архітектура |
Належність | іслам |
Стан | частина об'єкта Світової спадщини ЮНЕСКО[d] |
Оригінальна назва | араб. مسجد أحمد بن طولون |
Присвячення | Ахмед ібн Тулун |
![]() | |
![]() |
Мечеть Ібн Тулуна (араб. مسجد أحمد بن طولون) — одна з найстаріших мечетей міста Каїру (Єгипет), має оригінальний зовнішній вигляд, що сягає своїм віком середини IX століття; є однією з видатних споруд арабської архітектури[2].
Мечеть Ібн Тулуна було зведено в стилі саммаран, панівному за Аббасидів. Її сучасний загальний вигляд, на противагу переважній більшості мечетей Каїра, несе в собі риси впливу архітектурних традицій Багдадського халіфату.
Внутрішній простір храму — велике (92 х 92 м) квадратне подвір'я, звичне для арабського культового (а також громадського і житлового зодчества) — сахн. Всередині подвір'я розташований фонтан для омовінь (сабіль). Над фонтаном 1296 року було зведено масивний купол, що лежить на восьмигранному барабані, який в свою чергу, стоїть на квадратній основі.
З трьох боків подвір'я мечеті оточене аркадами. Стрільчасті арки сприраються на квадратні стовпи. З четвертого боку до сахну примикає молитовна зала, де міститься міхраб, зведений ще за часів Ібн-Тулуна, але в подальшому значно перебудований. Чотири колони з чудовими капітелями, що прикрашають залу, імовірно, були взяті з якоїсь візантійської церкви доби Юстиніана[3].
На західному боці мечеті підноситься мінарет, що є нетрадиційним за зовнішнім виглядом для Каїру (іракський тип), і також не є з'єднаним з основним приміщенням мечеті. Мінарет було зведено наприкінці ХІІІ століття.
Мечеть Ібн-Тулуна складена з обпаленої цегли і вкрита вапняковою обмазкою, що знову ж таки є свідченням оригінальності споруди для Каїра — адже в регіоні достатньо каміння, що використовується як будівельний матеріал. Цей факт також є показовим щодо впливів на споруду багдадської традиції.
Архівольти великих і малих арок, капітелі колон, карнізи тощо оздоблені стилізованим рослинним візерунком, традиційним для ісламського мистецтва.
Мечеть було збудовано Ахмадом ібн Тулуном, губернатором Єгипту у часи Аббасидів у 868—84 роки, що першим проводив фактично незалежну єгипетську політику. Єгипетський арабський історик аль-Макризі наводить дату початку зведення мечеті — 876 рік[4], а плита з мечеті, що збереглась, ідентифікує дату завершення будівництва 265-им мусульманським роком, тобто 879-м роким н.е..
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f9/Mosque_of_Ibn_Tulun-361.jpg/230px-Mosque_of_Ibn_Tulun-361.jpg)
Мечеть побудували не невеликому підвищенні (пагорбі) Гебель Яшкур («Пагорб Подяки»). Одна місцева легенда розповідає, що начебто са́ме тут (а не на горі Арарат) зупинився Ноїв Ковчег після завершення Всесвітнього потопу[5][6].
Велика церемоніальна соборна мечеть Ібн-Тулуна призначалась для демонстрації сили і могутності Ібн-Тулуна та його столиці Аль-Каттаї, що правила за адміністративний центр для династії Тулунідів. Мечеть використовували спочатку і як палац, відтак Ібн-Тулун через двері, суміжні з мінбаром, міг увійти до храму. Будівлі містечка Аль-Каттаї були розібрані на початку ХХ століття, тому Мечеть Ібн-Тулуна — єдина споруда, що збереглась з тієї доби.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/a2/Ibn_Tulun_P1020533.jpg/175px-Ibn_Tulun_P1020533.jpg)
Тривалий час наприкінці Х — у 1-й половині 2-го тисячоліття Мечеть Ібн-Тулуна разом з мечетями Аль-Азхар і аль-Хакіма були головними каїрськими мечетями, що мали вміщувати усіх правовірних під час п'ятничної молитви[7].
За свою історію існування Мечеть Ібн Тулуна декілька разів відновлювали та реконструювали. Перше достеменно відоме відновлення відбувалось в 1177 році за наказом фатимідського візира Бадра аль-Джамалі. Реконструкція часів султана Даджіна 1296 року додала декілька суттєвих змін і удосконалень у загальний вигляд мечеті, зоврема, на цей час припадає зведення оригінального мінарету.
Востаннє відновлювальні роботи в мечеті було здійснено Єгипетською Вищою радою старійшин 2004 року.
Ще за Середньовіччя навпроти зовнішніх мурів Мечеті Ібн Тулуна було збудовано декілька цікавих громадських і житлових споруд. Однак 1928 року більшість з них було знищено за наказом Комітету зі збереження арабських пам'яток, втім деякі з надавніших і таких, що збереглися найкраще, будинків, усе-таки були збережені. До них, зокрема, належать т.зв. «Будинок критянки» (Beit al-Kritliyya) та «Будинок Амни, жінки Саліма» (Beit Amna bint Salim), з'єднані на якомусь етапі існування містком на третьому рівні від підлоги. Відомий так званий Будинок Ґейєр-Андерсена, відкритий для огляду як музейний заклад, фактично з'єднаний через зовнішні мури з мечеттю. Будинок отримав свою назву через відомого пожильця — британського генерала Р.Г. («Джона») Ґейєр-Андерсена, що мешкав у ньому до 1942 року, перетворивши на справжнє зібрання єгипетських арабських старожитностей[8].
- Попри те, що вважається в принципі доведеним, що мінарет мечеті Ібн-Тулуна зводився значно пізніше за саму́ культову споруду[9], народна фантазія прив'язує його появу до першобудівника. Так, існує переказ, ніби сам ібн Тулун був настільки заглибленим у справу будівництва мечеті, що сидячи якось зі своїми чиновниками, мимовільно накрутив довкруг пальця якийсь папір. Коли ж сановники поцікавились, що він робить, аж ніяк не знітившись, Ібн Тулун відказав, що у такий спосіб проектував мінарет своєї мечеті.
- Однією з основних локацій зйомок 10-го фільму Бондіани «Шпигун, який мене кохав» (1977) став Каїр, і зокрема, вони відбувались у внутрішньому подвір'ї і в аркадах Мечеті Ібн Тулуна.
-
Мечеть Ібн-Тулуна з-за мурів
-
Вхід до мечеті в сонячному промінні
-
Аркади мечеті
(тут Джеймс Бонд відтстежував таємні зустрічі ворогів).
- ↑ archINFORM — 1994.
- ↑ Ходжаш С. Каир. («Города и музеи мира»), М.: «Искусство», 1975, стор. 102 (рос.)
- ↑ Ходжаш С. Каир. («Города и музеи мира»), М.: «Искусство», 1975, стор. 103 (рос.)
- ↑ al-Maqrīzī, Khiţaţ, II, pp. 265 ff
- ↑ R.G. 'John' Gayer-Anderson Pasha. «Legends of the House of the Cretan Woman.» Cairo and New York: American University in Cairo Press, 2001, стор 33-34 (англ.)
- ↑ Nicholas Warner. «Guide to the Gayer-Anderson Museum in Cairo.» Cairo: Press of the Supreme Council of Antiquities, 2003, стор 5 (англ.)
- ↑ Ходжаш С. Каир. («Города и музеи мира»), М.: «Искусство», 1975, стор. 106 (рос.)
- ↑ Будинок Ґейєр-Андерсена // Каїр // Хааг Майкл Египет. Путеводитель. (Путеводители Томаса Кука)., М.: «Издательство ФАИР» / Thomas Cook Publishing, 2007, стор. 37 (рос.)
- ↑ див. наприклад, Doris Behrens-Abouseif. Islamic Architecture in Cairo: an introduction. Leiden & New York: E.J. Brill, 1989, стор 55 (англ.)
![]() |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Mosque of Ibn Tulun |
- Ходжаш С. Каир. («Города и музеи мира»), М.: «Искусство», 1975, стор. 101-103 (рос.)
- Мечеть Ібн-Тулуна (Каїр) [Архівовано 11 січня 2010 у Wayback Machine.] на Каїрські пам'ятки і старожитності на www.touregypt.net [Архівовано 23 березня 2009 у Wayback Machine.] (англ.)
- Nicholas Warner. The Monuments of Historic Cairo: a map and descriptive catalogue. Cairo: American University in Cairo Press, 2005 (англ.)
- Мечеть Ібн-Тулуна // Каїр // Хааг Майкл Египет. Путеводитель. (Путеводители Томаса Кука)., М.: «Издательство ФАИР» / Thomas Cook Publishing, 2007, стор. 38, 42 (рос.)