Перейти до вмісту

Мечислав Орлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Мечислав Орлович
Народився17 грудня 1881(1881-12-17)[1]
Комарно, Q11825732?, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина
Помер4 жовтня 1959(1959-10-04)[1] (77 років)
Варшава, Польська Народна Республіка
ПохованняПовонзківський цвинтар
Країна Республіка Польща
Діяльністьгеограф
Alma materюридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка
Науковий ступіньдоктор філософії
Знання мовпольська
Автограф
Нагороди
Медаль Родла офіцерський хрест ордена Відродження Польщі Лицарський Хрест ордена Відродження Польщі
Варшава, Алея заслужених кладовища на Повонзках

Д-р Мечислав Орлович (пол. Mieczysław Orłowicz, 17 грудня 1881(18811217), Комарно — 4 жовтня 1959, Варшава) — польський географ, етнограф, краєзнавець і популяризатор туризму, доктор права. Автор багатьох статей, нотаток, рецензій з туризму і краєзнавства.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в сім'ї нотаріяльного практиканта (з 1895 року — нотара) Міхала Орловича та його дружини Емілії з Красіцьких. Дитинство провів під опікою матері та її родини в Прухніку коло Ярослава. У цей час батько для кращого заробітку виїхав до США. Навчався в гімназіях Ярослава (1891-1895), Самбора (1895-1896), Хирова (1896-1899), де 1899 року склав екзамени на атестат зрілості. Записався навчатися у 1899-90 навчальному році (потім — випускник) до Університету Яна Казимира у Львові[2] (Львівський національний університет імені Івана Франка) і одночасно у торговельній академії Відня. Відвідував лекції з історії мистецтва, географії, історії у Львові та Кракові. 1904 року почав організовувати екскурсії по Татрах. 1906 року став доктором права.

Був одним із засновників Академічного туристського клубу у Львові (1906 р.) — перша академічна організація туризму в Польщі, організував перший Національного олімпійського комітету в Польщі (з 1930 року, був його віце-президент), брав участь у створенні польських Хостел Асоціації, автор понад 150 путівників, у тому числі по Львову та Галичині. Служив у польській армії під час польсько-української війни 1918—1919 років.[3]

Під час ІІ-ї світової важко захворів, його бібліотека, зібрані ним рукописи, архів світлин були знищені після придушення Варшавського повстання.

Працював у 1919—1932 рр. референтом з туризму у Міністерстві громадських робіт, а в 1932—1939, від 19 жовтня 1945 до 1952 — референтом у туристичному відділі Міністерства шляхів сполучення. Від 1952 року до смерті працював в Комітеті туристичних справ Президії уряду, був членом Комісії з краєзнавства та туризму при міністерстві освіти ПНР.[2]

Помер 4 жовтня 1959 році (у 78-річному віці), похований у Варшаві на Алеї заслужених[4] кладовища на Повонзках.

Його іменем названі вулиця у польській столиці, туристичні шляхи, будинок туристів і туристичний клуб.

1970 року у Варшаві вийшла посмертна книга Орловича «Мої туристичні спогади».

Увіковічнення пам'яті

[ред. | ред. код]

На знак визнання заслуг Мечислава Орловича перевал у Західних Бещадах (перевал М. Орловіча) та Головний судетський маршрут.

Путівники

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Internetowy Polski Słownik Biograficzny
  2. а б в Wiesław Bieńkowski [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.]. Mieczysław Orłowicz [Архівовано 9 червня 2020 у Wayback Machine.] // Polski Słownik Biograficzny, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 211–213. (пол.)
  3. а б Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie ze 102 ilustracjami i planem miasta. — Wydanie drugie, rozszerzone. Książnica-Atlas. — Lwów—Warszawa : Zjednoczone zaklady kartograficzne i wydawnicze, 1925. — 280 s. (Polska Biblioteka Turystyczna, nr 13) (пол.)
  4. Zwiedzanie Cmentarza Powązkowskiego. Aleja Zasłużonych [Архівовано 21 лютого 2020 у Wayback Machine.] / 70. Mieczysław Orłowicz (1881—1959)
  5. Adam Czarnowski[pl]. Biblioteczki i biblioteki krajoznawcze oraz turystyczne [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Bieńkowski W. Orłowicz Mieczysław (1881—1959) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1979. — T. XXIV/2, zeszyt 101. — S. 211—213. (пол.)

Посилання

[ред. | ред. код]