Перейти до вмісту

Мигуля Олександр Володимирович

Додати посилання
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Олександр Мигуля
Мигуля Олександр Володимирович
 Капітан
Загальна інформація
Народження21 квітня 1997(1997-04-21)
Мена, Чернігівська область, Україна
Смерть12 серпня 2024(2024-08-12) (27 років)
ГромадянствоУкраїна Україна
Alma MaterХНУПС
Військова служба
ПриналежністьУкраїна Україна
Рід військ Повітряні сили
Формування
 40 БрТА
Війни / битвиросійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІ ступеня

Олекса́ндр Володи́мирович Мигу́ля — український військовослужбовець, капітан, пілот. Кавалер ордена «За мужність» III та II ступеня.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 21 квітня 1997 року в місті Мена Чернігівської області.

Навчався у Харківському національному університеті Повітряних сил.

У 2019 році він закінчив Харківський університет повітряних сил. Тоді 22-річний випускник розповідав у журналістам «5-го каналу», що полюбив небо завдяки дідусеві.

«Дідусь дуже захоплювався авіацією, але йому так і не довелося стати льотчиком. Тому я вирішив втілити його мрію в життя», — казав Олександр.

І розповідав, що справжній авіатор має бути холоднокровним: «Він має бути сміливим та розумним. Для того, щоб виконувати бойове завдання, потрібно дуже швидко мислити, дуже швидко реагувати на ті чи інші зміни. Також усе це треба робити з досить холодною головою». (Сюжет «5-го каналу» за 2019 рік, де юний випускник Олександр Мигуля розповідає про те, як полюбив небо завдяки дідусеві.https://youtu.be/fCs385vqMio?feature=shared)[1](з 0:31)

Був командиром авіаційної ланки.

Загинув 12 серпня 2024 року[2] під час бойового завдання.

Похований в Мені 15 серпня 2024-го.[3]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Орден «За мужність» II ступеня — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[4].
  • Орден «За мужність» III ступеня — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[5].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ 5 канал (3 серпня 2019), Модернізовані винищувачі та ЗРК : авіапоказ влаштували до 15-річчя ПС ЗСУ на Київщині, процитовано 13 серпня 2024
  2. ↑ На війні загинув український пілот Олександр Мигуля. www.unian.ua (укр.). Процитовано 13 серпня 2024.
  3. ↑ «Дуже тяжка втрата, ніби з нас усю кров висмоктали»": як у Мені проводжали в останню путь пілота Олександра Мигулю
  4. ↑ Указ президента України №378/2024.
  5. ↑ Указ президента України №175/2022.

Джерела

[ред. | ред. код]
Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мигуля_Олександр_Володимирович&oldid=43302104