Миколаївська церква (Луганське)
| Миколаївська церква села Луганське | |
|---|---|
 Миколаївська церква село Луганське 1906 рік | |
| Тип споруди | християнська церква |
| Розташування |  Україна, селище Луганське |
| Кінець будівництва | 1777 (1811) рік |
| Зруйновано | 1920-1930 рік |
| Належність | Православ’я |
| Стан | Зруйнована |
| Юрисдикція | Бахмутське духовне правління, Катеринославська єпархія |
Миколаївська церква села Луганське - православна церква, яка існувала в селі Луганське Бахмутського повіту Катеринославської губернії з середини XVIII сторіччя по 20-30 роки XX століття. Будівля церкви повністю знищенна в Радянський період.
Миколаївська церква розташовувалася в центральній частині села Луганське Бахмутського повіту Катеринославської губернії на правому березі річки Лугань.
Хоча зараз не зберіглося жодних залишків будівлі церкви в селищі Луганському, її місцеположення можна встановити з наступних джерел. На карті Шуберта за 1860 рік - є відмітка церкви в центральній частині села. В книзі "Записки военно-топографического депо, часть XIX" виданої в 1857 році, військові топографи Російської імперії зазначають, що для орієнтування на місцевості доречно використовувати будівлі церков, а не будівлі млинів (через їх можливу недолговічність). Для села Луганське, вони зазначають орієнтиром церкву з такими географічними координатами - "Широта - 48.26.46,3; Долгота от Пулкова к Востоку - 7.55.49,8". Станом на 1857 рік - в селі Луганське існувала лише одна церква (друга церква Покровська була збудована лише в 1898 році), тому не має сумніві, що мова йде про будівлю Миколаївської церкви[1]. Перераховуючи вказану географічну долготу за Пулковським мерідіаном, можна вирахувати місцеположення будівлі церкви -48°26′46″ пн. ш. 38°15′18″ сх. д. / 48.446194° пн. ш. 38.255000° сх. д. Також розташування Миколаївської церкви можна побачити на фотознімку села Луганського в 1906 році.
Точна дата будівництва Миколаївської церкви в джерелах різниться.
Довідникова книга Екатеринославської єпархії за 1913 рік вказує, що Миколаївська церква села Луганське Бахмутської волості - кам’яна, верх (купол) - дерев’яний, збудована в 1811 році.[2] Однак, з рапорту від 27 лютого 1792 року, який Бахмустьке духовне Правління предоставило в Екатеринославську духовну Консисторію, відомо, що "в селі Луганському при Миколаївській церкві два священника". З "прошенія" священика Федора Друзякіна в Екатеринославську духовну Консисторію від 29 вересня 1792 року відомо, що він був "рукоположен" в 1785 році преосвященим Никифором в село Луганське Бахмутського уезда в Миколаевську церкву другим священником.[3] Таким чином, підтверджується існування Миколаївської церкви в селі Луганське навіть раніше 1785 року. За даними карти Церков Слов’яносербії составленої лисичанським арехологом Ломако М.М., дата заснування Миколаївської церкви зазначена як 1777 рік.[4] Така різниця в даті заснування церкви можливо пов’язана з перебудовою храму, в якій можливо брали участь серби-переселенці.[5]
Церква мала землі 120 десятин, дохід від якої становив 1200 рублів, капітал церкви складав 100 рублів, від лавки – 100 рублів, капітал приходу – 200 рублів, дохід від пожертвувань – 3217 рублів. Свічок продавалося за рік 36 пудів.[2][6]
При Миколаївській церкві, навчалося 54 хлопчики в церковно-приходський школі. [2][6]
Парафіян було: 4420 чоловіків та 4111 жінок. Католиків – 75, євреїв – 28. До приходу належали приселки: Скелева, Воздвиженка, Єлизаветівка, х. Надєждо-Луганське, х. Байракський.[2][6]
У 1922-1923 роках Бахмутський окрвиконком на основі вимог і документів вищестоящих організацій приймає рішення про закриття та вилучення церковних цінностей.[6]
30 травня 1922 року були зібрані акти комісії з втрат та відсутності церковних речей за описами до 1917 року та надіслані до облЮсту для притягнення до кримінальної відповідальності церковного причту.[6]
В 1922 році в Миколаївській церкві с. Луганське за описом 1882 року були відсутні 3 срібних вінця, риза та 3 ікони, а також «відсутні» 22 аркуші у описі церковного майна. 24 травня 1922 р. комісія на чолі з Орловим, членами комісії Коломійцем, Матвєєвим, віруючими Шевченко, Альохіною, священиком А. Старошевичем записали, що вилучені дароносиця, дискос, звездиця і ложка, риза вагою 9,5 фунтів срібла. Залишені для служби «частини» дароносиці (порцелянові вставки – зображення святих), дароносиця, хрест, «частина» срібної чаші загальною вагою 1,9 фунтів срібла. За залишене церковне майно для обрядів віруючим було наказано внести до 1 липня відповідною вагою срібло та золото до губфінвідділу.[6]
Священикові у с. Луганському перед смертю викололи очі і вирвали бороду. [6]
В 1920-30 роках за згадками місцевих, спочатку церква буда спалена, а потім будівля церкви зруйнована.
В 1908 році в цій церкві священиком був Григорій Іванович Портанський,вік – 61 рік, і Федір Васильович Федоровський, 64 років, мав 4 дорослих дітей.[2] [6]
У 1912 році тут служив протоієрей Попов Павло Васильович, 75 років, який закінчив духовну семінарію, сан отримав в 1858 році, мав нагороду – орден Святого Володимира ІV ступеню, який отримав у 1912 році, його оклад становив 108 рублів.[2][6]
Також були священики Павленко Н.Н., Петров М.С., Федоровський Г.В.[2][6]
Церковним старостою був Дмитро Колесник.[2][6]
В Державному архіві Донецької області (ДАДО) у фонді 221 опис 1 зберігаються метричні книги Миколаївської церкви Катеринославської духовної консисторії, с. Луганське Бахмутського повіту Катеринославської губернії[7]
- ↑ Генерал-майор Бларамберг 2-ой (1857). ЗАПИСКИ ВОЕННО-ТОПОГРАФИЧЕСКОГО ДЕПО. СанктПетербург: Типография военных поселений. с. 213—215.
- ↑ а б в г д е ж и Справочная книга Екатеринославской Епархии за 1913 год. Екатеринослав. 1914 год.
- ↑ Материалы для историко-статистического описания Екатеринославской епархии. Церкви и приходы прошедшего XVIII столетия. Выпуск 2. Екатеринослав. 1880 год.
- ↑ Папакома - карты-реконструкции. papacoma.narod.ru. Процитовано 16 серпня 2024.
- ↑ Татаринов С.Й. Тутова Н.О. Тутов П.М. (2013). Бахмутський край - видатні сторінки історії. Історико-краєзнавчий нарис. Харків: Мачулін. с. 96.
- ↑ а б в г д е ж и к л м С.Й. ТАТАРИНОВ, Н.О. ТУТОВА (2009). РАВОСЛАВ’Я БАХМУТСЬКОГО КРАЮ - ПОГЛЯД КРІЗЬ СТОЛІТТЯ. Історичний нарис. м. Артемівськ.
- ↑ web.archive.org https://web.archive.org/web/20220304050339/https://tsdea.archives.gov.ua/ua/fund_dn/?id=1048084. Процитовано 16 серпня 2024.
{{cite web}}: Пропущений або порожній|title=(довідка)