Микола I Бернуллі
Микола Бернуллі I (нім. Nikolaus I. Bernoulli; 21 жовтня 1687, Базель — 29 листопада 1759, Базель) — швейцарський математик і один з багатьох видатних математиків в сім'ї Бернуллі.
Він був сином Миколи Бернуллі — художника та старійшини Базеля. У 1704 році закінчив Базельський університет під керівництвом Якоба Бернуллі. П'ять років по тому (в 1709 році) отримав ступінь доктора філософії за роботу з теорії ймовірностей в юриспруденції. Його дисертація називалась Dissertatio Inauguralis Mathematico-Juridica de Usu Artis Conjectandi in Jure.[7]
В 1716 р. він очолив кафедру в університеті Падуї (на якій колись працював Галілей), де він працював у сфері диференціальних рівнянь та геометрії. У 1722 році він повернувся до Швейцарії і дістав роботу викладача логіки в Базельському університеті.
Він був обраний членом Королівського товариства в Лондоні в березні 1714 року.[8]
Його найбільш важливий внесок можна знайти в його листах, зокрема до П'єра Ремонда де Монмора. У цих листах, він ввів зокрема, Санкт-Петербурзький парадокс. Він також спілкувався з Лейбніцем і Леонардом Ейлером.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #119166895 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б в г д е ж и к л Архів історії математики Мактьютор — 1994.
- ↑ Complete Dictionary of Scientific Biography — Детройт: Charles Scribner's Sons, 2008. — ISBN 978-0-684-31559-1
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б в г д е ж и к л м Чеська національна авторитетна база даних
- ↑ Математичний генеалогічний проєкт — 1997.
- ↑ Робота доступна на online at Gallica [Архівовано 11 квітня 2016 у Wayback Machine.].
- ↑ Library and Archive Catalogue. Royal Society. Процитовано 13 грудня 2010.[недоступне посилання з квітня 2019]
- Джон Дж. О'Коннор та Едмунд Ф. Робертсон. Микола I Бернуллі в архіві MacTutor (англ.)