Мирович Василь Якович
| Василь Якович Мирович | |
|---|---|
 Мирович перед тілом Івана VI. Картина Івана Творожникова (1884) | |
| Народився | 1740 Тобольськ |
| Помер | 15 вересня 1764 Санкт-Петербург |
| Рід | Мировичі |
| Підданство | Російська імперія |
| Походження | українець |
| Конфесія | православний |
Василь Якович Мирович (рос. Мирович Василий Яковлевич; нар. близько 1739–1740 в Тобольську — пом. 15 вересня 1764, Санкт-Петербург) — підпоручик 25-го Смоленського піхотного полку, збіднілий нащадок колись-то знатного українського козацько-старшинського роду, який в липні 1764 року здійснив спробу державного перевороту, намагаючись звільнити ув'язненого в Шліссельбурзькій фортеці Івана Антоновича, колишнього імператора, та посадити його на російський трон замість Катерини II.
Затія кінчилась смертю в'язня, оскільки тюремна сторожа мала таємний і суворий припис іще Єлизавети Петрівни вбити Івана у разі втечі. Самого Мировича згодом прилюдно обезголовили.
Дід Василя, Федір Іванович, був генеральним бунчужним в гетьмана Івана Мазепи й залишивсь з ним до кінця, а відтак емігрував. Його діти Петро та Яків з матір'ю Ганною Полуботок жили до 1723 р. у сім'ї дядька, пізніше в Санкт-Петербурзі, а по його смерті — «на наемных разных квартерах». Пів року вчились в академії, але через скруту покинули навчання. Згодом Яків став секретарем графа Антонія Потоцького, литовського посла в Росії. Разом з ним він їздив 1731 р. до Польщі, де навідав батька. В 1735 р. Я. Мировича призначили воєводою в Кузнецьку Сибірської губернії[1].
У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини II і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI.
Мировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі.
- «Бунт» Мировича став темою роману російського письменника українського походження Григорія Данилевського «Мирович».
- ↑ Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — Київ : «КМ Академія», 2004. — С. 104-106. — ISBN 966-518-259-5.
- Довідник з історії України [Архівовано 17 січня 2008 у Wayback Machine.] (укр.)
- Мирович Василь // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 980. — 1000 екз.
- Василь Мирович: коротка біографія [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // UaModna, 16 вересня 2015