Перейти до вмісту

Мирович Василь Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Василь Якович Мирович
Мирович перед тілом Івана VI. Картина Івана Творожникова (1884)
Народився1740(1740)
Тобольськ
Помер15 вересня 1764(1764-09-15)
Санкт-Петербург
РідМировичі
ПідданствоРосійська імперія
Походженняукраїнець
Конфесіяправославний

Василь Якович Мирович (рос. Мирович Василий Яковлевич; нар. близько 1739–1740 в Тобольську — пом. 15 вересня 1764, Санкт-Петербург) — підпоручик 25-го Смоленського піхотного полку, збіднілий нащадок колись-то знатного українського козацько-старшинського роду, який в липні 1764 року здійснив спробу державного перевороту, намагаючись звільнити ув'язненого в Шліссельбурзькій фортеці Івана Антоновича, колишнього імператора, та посадити його на російський трон замість Катерини II.

Затія кінчилась смертю в'язня, оскільки тюремна сторожа мала таємний і суворий припис іще Єлизавети Петрівни вбити Івана у разі втечі. Самого Мировича згодом прилюдно обезголовили.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Походження

[ред. | ред. код]

Дід Василя, Федір Іванович, був генеральним бунчужним в гетьмана Івана Мазепи й залишивсь з ним до кінця, а відтак емігрував. Його діти Петро та Яків з матір'ю Ганною Полуботок жили до 1723 р. у сім'ї дядька, пізніше в Санкт-Петербурзі, а по його смерті — «на наемных разных квартерах». Пів року вчились в академії, але через скруту покинули навчання. Згодом Яків став секретарем графа Антонія Потоцького, литовського посла в Росії. Разом з ним він їздив 1731 р. до Польщі, де навідав батька. В 1735 р. Я. Мировича призначили воєводою в Кузнецьку Сибірської губернії[1].

«Шлиссельбургская нелепа»

[ред. | ред. код]

У липні 1764 року Мирович, будучи офіцером караульної команди в Шліссельбурзькій фортеці, намагався здійснити палацовий переворот з метою скинення з престолу Катерини II і проголошення імператором Івана VI Антоновича. Спроба перевороту, можливо, була спричинена прагненням Мировича, посадивши на престол Івана VI, який перебував в ув'язненні у фортеці, домогтися розширення політичної автономії України. Уночі проти 5 липня 1764 року група солдатів на чолі з Мировичем захопила фортецю. Однак на цей час офіцери внутрішньої варти, відповідно до інструкції Катерини II, вже вбили Івана VI.

Страта

[ред. | ред. код]

Мировича заарештували і за вироком Сенату 15 вересня 1764 стратили у Петербурзі.

У літературі

[ред. | ред. код]
  • «Бунт» Мировича став темою роману російського письменника українського походження Григорія Данилевського «Мирович».

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Павленко С. Оточення гетьмана Мазепи: соратники та прибічники. — Київ : «КМ Академія», 2004. — С. 104-106. — ISBN 966-518-259-5.

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]