Мироненко Денис
| Денис Мироненко | |
|---|---|
| Д. М. Мироненко | |
_(2).png) Денис Мироненко у ролі Бахуса (1911) | |
| Народився | 1878 |
| Помер | 1917 Київ |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Національність | українець |
| Діяльність | драматичний актор, співак (баритон) |
| Відомий завдяки | за виступами в Театрі Садовського |
| Alma mater | Музично-драматична школа Миколи Лисенка |
Дени́с М. Миро́ненко (1878 — 1917)[1] (1880—1918 за деякими джерелами[2]) — український співак (баритон) і драматичний актор на характерних ролях у побутовому репертуарі. Відомий за виступами в Театрі Миколи Садовського (з 1910 року).
Денис Мироненко закінчив Музично-драматичну школу Миколи Лисенка (клас М. В. Зотової).
Артистичну діяльність розпочав у провінційних і аматорських трупах. Згодом виступав у трупі Трохима Колесниченка (з 2008), де критики незмінно позитивно відгукувались про талант молодого співака.[3][4]
Зокрема, видатний композитор Кирило Стеценко від рецензії до рецензії схвально відгукувався про молодого Дениса Мироненка за часів його роботи в трупі Т. Колесниченка. В рецензії на виставу опери М. Аркаса «Катерина», опублікованій в газеті «Рада» 1 вересня 1909 року, він відмічав, що Денис має голос «досить широкого діапазону і вдатний щодо нюансів. Співає Д. Мироненко з чистою інтонацією і з почуттям… Сценічна сторона партії у нього теж в доброму становищі: помітна обдуманість і знання сцени. В драматичних підйомах знаходились у Д. Мироненка хороший голос і щира інтерпретація». А в опублікованій 13 вересня 1909 року в тій же газеті рецензії на вистави «Лимерівна» та «По ревізії» він подав таке резюме: «У нас за знаменитостями якось талантів недобачають: Д. Мироненко, по-нашому, талановитий, розумний, і головне, працьовитий артист, по шаблону не грає, а кожного разу вкладає в свої ролі багато нового, добре обміркованого.»[3]
З 1910 — у Театрі Миколи Садовського. Про його роботу у Садовського Василь Василько згадував таке: «Яскравий характерний актор і співак (баритон приємного тембру). Найкраще грав побутові ролі: Батька („На перші гулі“ В. Васильченка), старого Барильченка („Суєта“ І. Карпенка-Карого), бондаря Демка („Чмир“ М. Кропивницького) тощо. У співочому репертуарі створив цікаві образи Бахуса („Енеїда“ М. Лисенка), Панаса („Пан сотник“), соцького Мусія („Зальоти соцького Мусія“ М. Кропивницького), Султана („Запорожець за Дунаєм“ С. Гулака-Артемовського).».[5]
Життя молодого артиста трагічно обірвалось в буремні роки громадянської війни. За інформацією журналу «Дніпро» (випуск 11-12, 2005) Дениса Мироненка «захопили для розваги, примусили співати, співав українських пісень, щось не сподобалось, вивели на „вільне повітря“ й застрелили. Дуже просто… Могила на Новобайковому цвинтарі, на терасі, де й могила артистки Л. Ліницької, шукати від могили Ліницької в напрямку могили Миколи Грінченка, надгробок — гранітний стовбур, нагорі хрест, на постаменті вирізьблено напис:
- „Життя молодого струна обірвалась і пісня бажання недоспівана зосталась… Артист Д. М. Мироненко 1917“»[1]
- У Театрі Миколи Садовського
- Стольник («Галька» С. Монюшка, 1910)
- Бахус («Енеїда» М. Лисенка, 1911)[6] — перший виконавець
- Урядник («Брат на брата» Д. Грицинського, 1911)
- Ібрагім («Бранка Роксоляна» Д. Січинського, 1912)
- Батько («На перші гулі» В. Васильченка, 1913)
- Дід Мороз («Кривда і правда» М. Старицького, 1913)
- Дід Зіньки («Лісова квітка» Л. Яновської, 1914)
- Корній Чуб («Різдвяна ніч» М. Гоголя, 1915)
- Бондар Демко («Чмир» М. Кропивницького)
- Старий Барильченко («Суєта» І. Карпенка-Карого)
- Панас («Пан сотник» Г. Козаченка)
- Соцький Мусій («Зальоти соцького Мусія» М. Кропивницького)
- Султан («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського)
- 1-й подорожний («Казка старого млина» С. Черкасенка, 1916)
- У трупі Трохима Колесниченка
- Макар («Суєта» І. Карпенка-Карого)
- Артемій Земляника («Ревізор» М. Гоголя)
- Селянин Бабич («Украдене щастя» І. Франка)
- Грав у виставах:
- «Хатня революція» О. Володарського
- «Лимерівна» П. Мирного
- «По ревізії» М. Кропивницького
- «Катерина» М. Аркаса
- ↑ а б Мироненко Денис М. // журнал «Дніпро», випуск 11-12, 2005 — с. 144
- ↑ Мироненко Денис //Енциклопедія українознавства, Том 4 / Володимир Кубійович, НТШ, 1996. — с. 1539
- ↑ а б Мистецтвознавство України. Т. 3-4 — К.: Спалах, 2003. — с. 98
- ↑ Праці театрознавчої комісії. — т. 254. — НТШ, 2007. — с. 547
- ↑ Василько В. Микола Садовський та його театр. К.: 1962. с. 193
- ↑ Юрій Хоружий. Лицедій із Троїцького майдану // Журнал «Вітчизна», № 9-10, 2005 р. Архів оригіналу за 6 квітня 2013. Процитовано 8 квітня 2015.
- Лисенко Іван. Словник співаків України. — Київ, 1997. — с. 202.
- Ізборник [Архівовано 22 лютого 2015 у Wayback Machine.]
