Мироненко Петро Никифорович

Мироненко Петро Никифорович
Народився	1901 Кременчук, Полтавська губернія, Російська імперія
Помер	березень 1983 Ленінград, РРФСР, СРСР
Країна	СРСР
Діяльність	державний діяч
Учасник	німецько-радянська війна
Військове звання	генерал-лейтенант
Партія	КПРС
Нагороди

Петро Никифорович Мироненко (1901, місто Кременчук — березень 1983, місто Ленінград) — радянський діяч органів держбезпеки, генерал-лейтенант. Член Ревізійної Комісії КП(б)У в 1949—1952 р.

Біографія

Народився у родині службовця. У 1920 році закінчив шість класів реального училища у місті Полтаві. У вересні 1920 — вересні 1922 — бібліотекар бібліотеки імені Панаса Мирного в Полтаві.

З вересня 1922 року — у Червоній Армії. У вересні — грудні 1922 року — рядовий 1-го Петроградського полку 1-ї прикордонної дивізії ДПУ. У грудні 1922 — вересні 1923 року — рядовий 2-го Окремого батальйону ДПУ у місті Сестрорецьку.

У вересні 1923 — 1924 — помічник начальника застави, бібліотекар взводу, груповод Окремого батальйону ДПУ у місті Кінгісепп. У 1924 — жовтні 1928 — бібліотекар, вчитель, інструктор політичної роботи 7-го Кінгісеппського прикордонного загону ОДПУ.

Член ВКП(б) з липня 1926 року.

У жовтні 1928 — жовтні 1930 року — курсант Вищої прикордонної школи ОДПУ.

У жовтні 1930 — березні 1932 — інструктор політичної роботи 47-го Керкінського прикордонного загону ОДПУ.

У березні 1932 — листопаді 1934 — помічник інспектора, інспектор, старший інспектор Управління прикордонної охорони і військ ДПУ Повноважного представництва ОДПУ по Середній Азії — Управління прикордонної і внутрішньої охорони (УПВО) УНКВС по Середній Азії. У листопаді 1934 — квітні 1935 — старший інспектор Політичного відділу УПВО НКВС Узбецької РСР.

У квітні 1935 — жовтні 1937 — інструктор, старший інструктор Політичного відділу УПВО УНКВС Ленінградської області.

У жовтні 1937 — жовтні 1938 — начальник Політичного відділу внутрішніх військ НКВС Приволзького округу.

8 жовтня 1938 — 8 березня 1939 — начальник Політичного відділу прикордонних і внутрішніх військ НКВС Ленінградського округу.

8 березня 1939 — 17 серпня 1940 — начальник Політичного управління прикордонних військ НКВС СРСР.

17 серпня 1940 — 26 лютого 1941 — начальник Головного управління політичної пропаганди військ НКВС СРСР. 26 лютого — 16 липня 1941 — начальник Управління агітації і пропаганди військ НКВС СРСР. 16 липня 1941 — жовтні 1942 — начальник Політичного управління військ НКВС СРСР.

У жовтні 1942 — березні 1948 — заступник начальника Головного управління прикордонних військ (ГУПВ) НКВС—МВС СРСР з політичної частини — начальник Політичного управління ГУПВ НКВС—МВС СРСР.

У березні 1948 — серпні 1950 р. — начальник Управління прикордонних військ МВС—МДБ Закарпатського округу.

У серпні 1950 — серпні 1951 р. — начальник Управління прикордонних військ МДБ Ленінградського округу.

26 серпня 1951 — 11 березня 1953 — заступник міністра державної безпеки СРСР.

У квітні — вересні 1953 р. — начальник Управління прикордонних військ МВС Литовського округу. У вересні 1953 — березні 1954 р. — начальник Управління прикордонних військ МВС Прибалтійського округу.

У березні 1954 — серпні 1959 р. — начальник Управління прикордонних військ МВС—КДБ Ленінградського округу.

З серпня 1959 року — на пенсії у місті Ленінграді.

Звання

• старший політрук (17.09.1936)
• батальйонний комісар (20.12.1937)
• полковий комісар (25.09.1938)
• дивізійний комісар (9.03.1939)
• генерал-майор (20.12.1942)
• генерал-лейтенант (17.11.1944)

Нагороди

• орден Леніна
• чотири ордени Червоного Прапора
• орден Трудового Червоного Прапора
• орден Знак Пошани
• орден Суворова 2 ступеня
• орден Червоної Зірки
• 12 медалей

Джерела

• Петров Н., Скоркин К. Кто руководил НКВД 1934–1941. — М., 1999.
• (рос.)Мироненко Петро Никифорович [Архівовано 31 травня 2016 у Wayback Machine.]