Миронова Зоя Василівна

Зоя Василівна Миронова
Зоя Василівна Миронова
Постійний представник СРСР при Відділенні ООН та міжнародних організаціях в Женеві.
	1966 — 1983
Попередник	Моляков Микола Іванович
Наступник	Ситенко Михайло Дмитрович
Народився	1 лютого 1912; Ядрін, Казанська губернія
Помер	16 березня 1991 (79 років); Москва
Похований	Нове Донське кладовище
Відомий як	дипломат
Країна	СРСР
Alma mater	Російський хіміко-технологічний університет імені Д. І. Менделєєваd
Політична партія	КПРС
Професія	Дипломат
Нагороди

Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Миронов.

Зоя Василівна Миронова (лютий 1912, Ядрін, Казанська губернія — 16 березня 1991, Москва) — радянський партійний діяч, дипломат. Надзвичайний і повноважний посол СРСР (1966). Кандидат технічних наук (1949). Член Центральної Ревізійної комісії КПРС у 1952—1966 роках. Депутат Верховної ради Російської РФСР 4-го скликання.

Біографія

Народилася в родині службовця. У 1935 році закінчила Московський хіміко-технологічний інститут.

У 1935—1941 роках — науковий співробітник Державного науково-дослідного інституту рідкісних металів у Москві.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1944 роках працювала в системі Товариства сприяння обороні, авіаційному і хімічному будівництву (Тсоавіахіму) СРСР.

У 1944—1945 роках — науковий співробітник, у 1945—1950 роках — секретар бюро ВКП(б) Державного науково-дослідного інституту рідкісних металів у Москві.

У квітні 1950 — січні 1951 року — 2-й секретар Дзержинського районного комітету ВКП(б) міста Москви.

29 грудня 1950 — 17 березня 1959 року — заступник голови виконавчого комітету Московської міської Ради депутатів трудящих.

У 1959—1962 роках — заступник постійного представника СРСР при ООН.

У 1960—1966 роках — постійний представник СРСР у Комітеті ООН з прав жінок.

У 1966—1982 роках — постійний представник СРСР при Європейському відділенні ООН та інших міжнародних організаціях у Женеві (Швейцарія).^[1]

З 1982 року — персональний пенсіонер у місті Москві.

Нагороди та відзнаки

Література

Дипломатический словарь / под ред. А. А. Громыко, А. Г. Ковалева, П. П. Севостьянова, С. Л. Тихвинского, в 3-х томах. — М.: Наука, 1985–1986. — Т. 2. — С. 233. (рос.)

Примітки

↑ Морская Правда «Выпуски» Выпуск № 20(0494) 20/05/15 [[Лузін В'ячеслав Анатолійович]] Легенды старого МИДа. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015.

Посилання

[1] Морская Правда «Выпуски» Выпуск № 20(0494) 20/05/15 [[Лузін В'ячеслав Анатолійович]] Легенды старого МИДа. Архів оригіналу за 18 листопада 2015. Процитовано 22 листопада 2015.

[1]