Перейти до вмісту

Мироцьке

Координати: 50°34′51″ пн. ш. 30°8′2″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Мироцьке
Герб
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Бучанський район
Тер. громада Бучанська міська громада
Код КАТОТТГ UA32080070100022933
Основні дані
Засноване 1611
Населення 1551
Площа 2,547 км²
Густота населення 602,67 осіб/км²
Поштовий індекс 08104
Телефонний код +380 4597
Географічні дані
Географічні координати 50°34′51″ пн. ш. 30°8′2″ сх. д. / 50.58083° пн. ш. 30.13389° сх. д. / 50.58083; 30.13389
Середня висота
над рівнем моря
140 м
Найближча залізнична станція Немішаєве
Відстань до
залізничної станції
3 км
Місцева влада
Адреса ради 08104, Київська обл., Бучанський р-н, с. Мироцьке, вул. Центральна, 1
Карта
Мироцьке. Карта розташування: Україна
Мироцьке
Мироцьке
Мироцьке. Карта розташування: Київська область
Мироцьке
Мироцьке
Мапа
Мапа

CMNS: Мироцьке у Вікісховищі

Миро́цьке — село в Україні, у Бучанському районі Київської області. Є частиною Бучанської громади. Населення становило 1535 осіб станом на 2001 рік. У селі знаходиться каскад озер. До найближчої залізничної станції Немішаєве 3 км.

Історія

[ред. | ред. код]
Палац Остен-Сакенів, Немішаєве-Мироцьке
Місцевий храм Казанської ікони Божої Матері (УПЦ московського патріархату — РПЦ)
Став на річці Орлянка в Мироцькому

Згадується вперше у грамоті 1611 року окремо від Микуличів, з якими віддавна становило єдину громаду. Цим документом ігумен Кирилівського монастиря у Києві Василь Красовський віддає «селище старожитнє на ім'я Мірошчина» у користування пану Іванові Путяті та його нащадкам.

У 1667 році, за поділом України згідно Андрусівського договору, Микуличі і Мироцьке, що лишились під владою польського короля, переходять у власність уніатських митрополитів Київських, Галицьких та всієї Руси.

Під час служіння митрополита Лева II Кішки Мироцьким керував Ян Стецький. Після повного поділу Польського Королівства Мироцьке лишалося у власності уніатських митрополитів. А 1805 року, зі смертю Теодосія Ростоцького та наступним примусовим приєднанням до Московського патріархату всієї Греко-Католицької церкви, Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі, Бабинці, Пороскотень — було передано до казни Російської Імперії. Звідки згодом подаровано Карлу фон дер Остен Сакен, чиї нащадки збудували Палац Остен-Сакенів.

1861 року, дізнавшись про ліквідацію кріпосного права, Карл Іванович фон дер Остен Сакен зібрав мешканців сіл Мироцьке, Микуличі, Пилиповичі і пообіцяв віддати їм свою землю за 20 тисяч руб. Але замість цього взяв кредит 40 тисяч руб. під заставу землі, після чого виїхав за кордон. З банку землю викупив пан Оштахов і володів нею близько 15–20 років. Після його смерті керувала господарством його дружина. Через деякий час вона продала землі німцю Варгену, а він — міністру двору графу Воронцову-Дашкову (нащадку намісника царя на Кавказі). За згадками та розповідями старожилів, у 1899—1900 р.р. Воронцовим-Дашковим був збудований винокурний завод.

Згодом у зв'язку із будівництвом залізниці Київ-Ковель, у 1900 р. виникає селище Немішаєве, що швидко розрослося.

1960 р. Мироцька сільрада Бородянського району передана до складу Києво-Святошинського району. Таким чином між Мироцьким та Немішаєвим виникла межа районів.

2019 року село Мироцьке офіційно увійшло до складу Бучанської об'єднаної територіальної громади.

Збита російська ракета Х-55 у Мироцькому

28 лютого село окупували російські війська. Мешканці повідомляли про перебування у селі, в тому числі, кадировців. Окупанти нищили житлові та навчальні будинки, займалися мародерством та проживали у будинках місцевих жителів.[1][2] У Мироцькому в цей час було відсутнє електро- та водопостачання, газ, стабільний мобільний зв'язок. 1 квітня 2022 року село визволене від російських військ[3]. Загалом, за даними «Слідство.Інфо» на 23 червня 2022 року, за час окупації російські військовослужбовці вбили у Мироцькому 13 осіб[4]. Станом на 22 вересня 2022 року в лісосмузі біля Мироцького знайдено 18 вбитих цивільних, закатованих російськими військовими[5].

9 травня 2023 року уламками збитої російської ракети були пошкоджені будинки в селі[6][7].

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 1489 97.00%
російська 44 2.86%
білоруська 1 0.07%
вірменська 1 0.07%
Усього 1535 100%

Транспорт

[ред. | ред. код]

Діє 2 громадських автобусних маршрути:

  • Мироцьке — залізнична станція Немішаєве
  • Мироцьке — Блиставиця — залізнична станція Буча

Постаті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Степаненко, Віка (4 квітня 2022). У нашій хаті жив російський спецназ. Наш Київ.
  2. Евакуація з Немішаєвого: Росіяни стріляли по всіх машинах, де були і діти, і вагітні. Укрінформ. 11 березня 2022. Архів оригіналу за 30 квітня 2022. Процитовано 30 квітня 2022.
  3. Крали навіть жіночі труси: як рашисти з-під Києва тікали. www.ukrinform.ua (укр.). Укрінформ. 02.04.2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
  4. Ремажевська Л., Волошин О. (23 червня 2022). У селі, з якого окупанти розстрілювали Бучу, всіх місцевих жителів загнали у погреби. Slidstvo.info (укр.). Слідство.Інфо. Процитовано 11 жовтня 2022.
  5. На Київщині знайшли тіла двох закатованих росіянами чоловіків, у одного з них – шеврони академії СБУ, – Нєбитов. LB.ua. 20 вересня 2022. Процитовано 11 жовтня 2022.
  6. "Ракета летіла і горіла": жителі Київщини про наслідки ракетної атаки РФ. Суспільне. 9 травня 2023.
  7. На 9 травня Росія атакувала Україну ракетами. Що відомо про новий масований обстріл. BBC. 9 травня 2023.
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Посилання та джерела

[ред. | ред. код]