Мис Беринга
| Беринга чук. Энмыльын | |
| Країна | Росія |
| Регіон | Чукотський автономний округ |
| Акваторії, що омивають | Тихий океан |
| Координати | 65°00′01″ пн. ш. 175°53′26″ зх. д. / 65.00028° пн. ш. 175.89056° зх. д. |
  Беринга | |
| |
65°00′01″ пн. ш. 175°53′26″ зх. д. / 65.00028° пн. ш. 175.89056° зх. д.{{#coordinates:}}: не можна мати більш ніж один первинний тег на сторінку
Мис Беринга — високий скелястий мис на східному узбережжі Чукотського півострова, що омивається Беринговим морем у межах Провіденського району Чукотського автономного округу Росії.
Розташований у північно-східній частині Анадирської затоки. Висота становить 402 м. У 2,5 км від мису знаходиться національне село Енмелен.
Назва в перекладі з чук. Энмыльын — «скелястий». Мис був названий і нанесений на карту російською навколосвітньою експедицією під керівництвом Ф. П. Літке в 1828 році[1].
На скелях мису гніздяться до 8,5 тис. птахів: кочівний буревісник, берингов баклан, бургомістр, срібляста чайка, мартин трипалий, кайра, конюга білочерева, іпатка та топорик[2].
Біля мису Беринга знаходяться залишки напівпідземних жител давньоескімоських мисливців на моржів, що датуються початком нашої ери[3].
- ↑ Леонтьев В. В., Новикова К. А. Топонимический словарь Северо-Востока СССР / науч. ред. Г. А. Меновщиков ; ДВО АН СССР. Сев.-Вост. комплекс. НИИ. Лаб. археологии, истории и этнографии. — Магадан: Магад. кн. изд-во, 1989. — С. 86, 433. — 456 с. — 15 000 экз. — ISBN 5-7581-0044-7.
- ↑ Водно-болотные угодья России. Том 4. Водно-болотные угодья Северо-Востока России / Сост. А. В. Андреев. — М.: Wetlands International, 2001. — 296 с. — ISBN 90-5882-986-3.
- ↑ ПромстройНИИпроект. Схема территориального планирования Провиденского муниципального района Чукотского автономного округа. — Магадан, 2013. — Т. 1. — С. 24-25. — 117 с.