Перейти до вмісту

Михайлов Микола Олександрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Михайлов.
Щодо інших людей з таким самим іменем та прізвищем див. Михайлов Микола.
Михайлов Микола Олександрович
рос. Николай Александрович Михайлов Редагувати інформацію у Вікіданих
 Редагувати інформацію у Вікіданих
Народився27 вересня (10 жовтня) 1906 Редагувати інформацію у Вікіданих
Москва, Російська імперія[1]
Помер25 травня 1982(1982-05-25) Редагувати інформацію у Вікіданих (75 років)
Москва, СРСР
ПохованняТроєкуровське кладовище Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна СРСР Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьполітик, дипломат, державний діяч, посол
Галузьполітика[2] Редагувати інформацію у Вікіданих, уряд[2] Редагувати інформацію у Вікіданих і дипломатія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовросійська[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоПолітичне бюро ЦК КПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададепутат Верховної ради СРСР[d] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПартіяКПРС Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
орден Леніна орден Вітчизняної війни I ступеня

Микола Олександрович Михайлов (10 жовтня 1906(19061010), місто Москва — 25 травня 1982, місто Москва) — радянський партійний і державний діяч, дипломат, 1-й секретар ЦК ВЛКСМ. Член ЦК КПРС у березні 1939 – березні 1971. Член Організаційного бюро ЦК ВКП(б) у березні 1939 – жовтні 1952 року. Член Президії ЦК КПРС у жовтні 1952 – березні 1953 р. Секретар ЦК КПРС у жовтні 1952 – березні 1953 р. Депутат Верховної Ради СРСР 2—5-го та 7-го скликань.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився у родині кустаря-шевця. Закінчив чотирикласну церковно-приходську школу в Москві, навчався у школі 2-го ступеня, але її не закінчив.

Трудову діяльність розпочав у 1922 році хлопчиком-підмайстром у майстерні батька. Працював на поденних роботах. З 1924 року — чорнороб, підручний вальцювальника, скидальник Московського заводу «Серп і молот». У 1928—1929 роках — студент Московського вечірнього робітничого університету.

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1930—1931 роках — в Червоній армії. Служив у 1-му Кавказькому артилерійському полку в місті Кутаїсі Грузинської РСР.

З 1931 року — вальцювальник, секретар партійного осередку навчально-виробничого комбінату, а з 1932 року — редактор багатотиражної газети «Мартеновка» Московського заводу «Серп і молот». У 1933 році працював завідувачем сектору преси Пролетарського районного комітету ВКП(б) міста Москви. У 1933—1937 роках — редактор багатотиражної газети Московського заводу «Динамо».

У 1935 році закінчив три курси факультету журналістики Московського державного університету імені Ломоносова.

У 1937 році — літературний співробітник, завідувач відділу газети ЦК ВКП(б) «Правда».

У 1937—1938 роках — відповідальний редактор газети «Комсомольська правда».

22 листопада 1938 – 31 жовтня 1952 року — 1-й секретар ЦК ВЛКСМ.

16 жовтня 1952 – 14 березня 1953 року — секретар ЦК КПРС і завідувач відділу пропаганди та агітації ЦК КПРС.

10 березня 1953 – 25 березня 1954 року — 1-й секретар Московського обласного комітету КПРС (МК КПРС).

21 березня 1954 – 7 травня 1955 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Польській Народній Республіці.

22 березня 1955 – 6 травня 1960 року — міністр культури СРСР.

2 липня 1960 – 27 квітня 1965 року — надзвичайний і повноважний посол СРСР в Індонезії.

9 жовтня 1965 – березень 1970 року — голова Комітету у справах друку при Раді Міністрів СРСР.

З 1970 року — на пенсії у Москві. Похований на Троєкурівському цвинтарі (ділянка № 1).

Нагороди та звання

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Михайлов Николай Александрович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  2. ↑ а б в г Чеська національна авторитетна база даних

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлов_Микола_Олександрович&oldid=40149274