Михайло Бучацький
| Міхал Бучацький | |
|---|---|
| пол. Michał Buczacki | |
| Псевдо | Михайло Бучацький, Михайло з Підгаєць Бучацький |
| Народився | 1370/1384 Бучач, Королівство Польське |
| Помер | 1.6.1438 або 1450 ·загинув у битві |
| Поховання | Львів |
| Підданство | Корона Польська  |
| Місце проживання | Підгайці |
| Діяльність | каштелян |
| Посада | Воєвода подільський |
| Конфесія | католик |
| Рід | Бучацькі |
| Батько | Міхал Авданець |
| Мати | Малґожата Колянка (Ко́ла) |
| Родичі | Пйотр Влодкович (тесть) |
| У шлюбі з | Ельжбета Княгиницька |
| Діти | Ян, Миколай, Пйотр, Міхал, Якуб |
 | |
Міхал (Міхаель, Михайло) Бучацький на Підгайцях гербу Абданк (Michael de Buczacz de Podhajce, Michael Habdank de Buczacz) (1370/1384 — 1438 або 1450[1]) — польський шляхтич, військовик, урядник. Власник чималих маєтностей в руських землях.
Син сілезького шляхтича[2][3]Міхала Авданця з Бучача та його дружини Малґожати Колянки (Коли). Народився, можливо, у Бучачі[4]; Бучач успадкував по тому, як місто з невідомих причин певний час перебувало в чужих руках.
1426 року був послом до Молдавії, уклав договір з місцевим воєводою (господарем).[5] Намісник короля у Кам'янці після Пйотра Шафранця.[6]
Після смерті великого литовського князя Вітовта 27 жовтня 1430 р. разом з братами Теодориком, Міхалом «Мужилом» вирушив з військом з Галицької землі (частини Королівства Русі) на Поділля. Литовський намісник Кам'янця Іван Довґірд не знав про смерть великого литовського князя Вітовта, тому М. Бучацький, латинський єпископ Кам'янця Павел з Боянчиць та попередній кам'янецький староста Грицько Кердейович викликали його на «розмову» та ув'язнили.[7] Так поляки, в тому числі М. Бучацький, зайняли замки Кам'янця (за Яном Длуґошем, став першим комендантом замку (польської залоги[8])), Смотрича, Червоногороду, Скали, усунувши литовські гарнізони, вірні князю Свидриґайлу.
Під час перемовин в ході війни за Поділля військо литовського великого князя Свидригайла блокувало короля Владислава ІІ Ягайла, змусивши згодитись на повернення замків Західного Поділля литовцям. Король віддав два накази: офіційний — повернути замки та територію Свидриґайлу, таємний — навпаки, який і був виконаний М. Бучацьким[9]. Союзнику Свидриґайла князю Федору Острозькому не вдалось захопити замки.
У 1431 році під час облоги Луцька стало відомо про несподіваний напад союзника князя Свидриґайла — молдавського воєводи Александру «Чел Буна» («Доброго») — на Коломийський, Галицький та Кам'янецький повіти. За наказом короля, терміново разом з братами повернувся назад; завдали нападникам поразок в сутичках, повернули частину награбованого та взятих в полон людей.[10];[7] при переправі на Дністрі.
У 1433 році брав участь у підписанні перемир'я зі Свидриґайлом. Це допомогло Владиславу II Яґайлу в ході наступної війни приєднати Західне Поділля до Корони Польської. У подяку за таку послугу король надав йому землі і найвищі посади на Поділлі, Руському воєводстві. Того ж 1433 року:
- як королівський староста приймав у Коломиї ленну присягу господаря Молдавії Штефана ІІ;[5]
- у червні разом з генеральним руським старостою Вінцентієм з Шамотул як представники «панів Коронної Русі» без відома короля уклали перемир'я з подільським та луцьким старостами — Федьком Несвізьким та Олександром Носом (представниками Свидриґайла)[11]. (за іншими даними, разом з іншими шляхтичами Корони Польської уклав перемир'я до кінця року з Свидриґайлом[5]).
У вересні 1434 р. визволив з ув'язнення Федора (Федька) Несвізького, якого Свидриґайло погрожував стратити, і схилив до переходу на бік короля Владислава ІІ Яґайла.[5]
У 1438 (іноді вказують 1450) р. загинув у битві з татарами (коло Зелених свят вторгнулись на Поділля[12] царика (хана Золотої Орди) Саїда Агмета І,[13] онука Таш-Тимура.[14] С. Баронч називає його «гетьманом».[15] Припускають, був перепохований у Львові, де існувала родинна каплиця Бучацьких в Латинському соборі, закладена перед 1440 р., був надгробок з пам'ятною епітафією.[16] Баронч С. наводить такий текст надгробної епітафії:
Incomparabilis heros Michael Buczacius; Podoliae Praefectus, hic condi sua ossa voluit. Cujus si virtutem spectes, Viator, satis vixit! Si aetetem? parum. Is siquidem profligatis toties Valachis, Tartaris, Incubatorobusque Magni Ducatus Lithvanie, quum Patriam; Avitamque horeditatem defensurus, cum Barbaris animose conflixisset, circmventus a multitudine; maluit in praelio foetiter occumbendo: egregiam sui memoriam relinquere, quam furiendo: turpiter avitae gloriae deesse.
У журналі «Lwowianin» (редактор Людвік Зелінський, 1830—1840-і) вказувалось, що його надгробок у львівській катедрі був з часом перенесений до каплиці Замойських, а написи на ньому зникли під час воєн та різних несприятливих обставин. Про наявність надгробка стверджував також Ян Димітр Соліковський[1]. Авторство надгробка приписували майстру Панкрацеві Лябенвольфу (Нюрнберг)[17]. Останні дослідження свідчать, що це — центральна частина надгробка Миколая Гербурта-Одновського, який нині вмурований у стіну презбітерію[18].
Перша відома посада — староста галицький (1414–1436 рр). 1433–1437 р. — каштелян галицький; староста кам'янецький, перемиський .[19] 1434 р. — чесник галицький; з 1437 р. (до смерті) — подільський воєвода, зокрема, захищав Поділля від нападів татар. Був старостою в Долині.
У 1437 році став власником села Чешибіси (тепер Єзупіль) та Ганнусівки.
Негативний персонаж роману «Сумерк» Юліана Опільського.[20]
Дружина (бл. 1414 р.) — Ельжбета на Княгиничах, Підгайцях, Кукільниках[21] Бучацька гербу Сулима (1400 — після 1441) — донька Пйотра Влодковича з Харбіновичів, Княгиничів (Княгиницького), сестра галицького каштеляна Яна. У подружжя народились сини:
- Ян (пом. між 14 липня 1453 р.[22]/25 травня 1454 р.[23]) — староста теребовельський[24]
- Миколай з Бучача і Чешибісів (пом. бл. 1459), також набув села Богородчани, Ямниця, Черніїв, Хриплин, місто Литвинів після смерті брата Яна[25]
- Пйотр з Чешибісів (пом. бл. 1485[26]), у шлюбі з Малґожатою (пом. після 1489[27]) мав двох доньок:
- Анна — дружина Яна Каменецького (каштеляна львівського)
- Зузанна (Сюзанна) — дружина Станіслава Шафранця з Пескової Скали (каштеляна сондецького)
- Міхал (бл.1410 — 6 вересня 1450) — загинув у битві під містечком Красне, тепер село Мурованокуриловецького району[28] (чи «Красним полем»), був похований у Львові,[29] в крипті родинної каплиці Бучацьких (вхідна з костелу до захристя[16] львівської катедри , існувала перед 1440 р.[16] закладена Анною Бучацькою за іншими даними, ця інформація стосується батька[1]
- Якуб з Підгаєць (1430/38—1501) — воєвода подільський, каштелян галицький, староста генеральний подільський 1485 р., воєвода руський 1499 р.
1435 року під час розгляду справи галицьким судом українською (руською) мовою був зроблений запис в справі злочинця-втікача — рідкісна з небагатьох пам'яток права XV ст. руською мовою.[16]
- ↑ а б в Grobowiec Michała Buczackiego… [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — S. 116—118.
- ↑ Sperka J. Początki osadnictwa rycerstwa śląskiego na Rusi Czerwonej [Архівовано 9 квітня 2016 у Wayback Machine.]. — S. 278—301. (пол.)
- ↑ подільського воєводи[джерело?]
- ↑ може, в Рукомиші, де був маєток батька
- ↑ а б в г Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 84.
- ↑ Kamieniec Podolski // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1882. — Т. III. — S. 749. (пол.) — S. 749. (пол.)
- ↑ а б Андрусяк Н. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина… — C. 27.
- ↑ Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka J. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków… — S. 120.
- ↑ Пламеницька О. Кам'янець-Подільський. — К. : Абрис, 2004. — C. 38. — ISBN 966-531-170-0.
- ↑ Długosz J. Dziejów polskich… — Т. 4. — S. 427.
- ↑ Krupska A. Nos (Nosch, Nosek) Aleksander Iwanowicz (1. poł. XV w.) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1978. — T. XXIII/1, zeszyt 96. — S. 208. (пол.)
- ↑ Długosz J. Dziejów polskich]… — T. 4. — S. 549. (пол.)
- ↑ зустрічаються варіанти імені Ахмат (або Сахмат → Див.: Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 29; чи Шахмет (Шадхмат) → Див.: Długosz J. Dziejów polskich]… — T. 4. — S. 549.
- ↑ Гулевич В. В. Загадковий правитель Кримського ханства Джанібек Султан (1476—1477 рр.) // Український історичний журнал. — К., 2017. — № 1 (532) (січень—лютий). — С. 5. — ISSN 0130-5247.
- ↑ Barącz S. Pamiątki buczackie… — S. 29.
- ↑ а б в г Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438)… — S. 85.
- ↑ Gębarowicz M.PROLEGOMENA DO DZIEJÓW LWOWSKIEJ RZEŹBY ROKOKOWEJ [Архівовано 17 лютого 2017 у Wayback Machine.]. — S. 5. (пол.)
- ↑ Katedra łacińska we Lwowie / opracowali J. Adamski, M. Biernat, J. K. Ostrowski, J. T. Petrus // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : Secesja, 2013. — T. 21. — S. 148-149. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-63463-09-0. (пол.)
- ↑ Akta grodskie i ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego… — Lwów, 1888. — Т. 13. — 742 s. — S. 22. [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] (пол.), (лат.)
- ↑ Опільський Ю. Сумерк // Темні віки. — К. : Україна, 1993. — 444 с. — С. 144. — ISBN 5-319-01070-2.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 12. [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.] — S. 460.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 14. [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] — S. 380.
- ↑ Akta grodskie i ziemskie… — t. 14. — S. 410.
- ↑ Там само. — S. 83-84.
- ↑ Czołowski Aleksander. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 12.
- ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — S. 13.
- ↑ Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy[недоступне посилання з листопадаа 2019]. — S. 14.
- ↑ Krasne, mko // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1883. — Т. IV. — S. 625. (пол.) — S. 625. (пол.)
- ↑ Długosz J. Dziejów polskich… — t. 5. — S. 72.
- Банах І. Бучацькі на Підгайцях // Галицька брама. — Львів, 2006. — № 135/136.
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Дуда І. Бучацькі // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 211. — ISBN 966-528-197-6.
- Akta grodskie І ziemskie z archiwum t. zw. bernardyńskiego [Архівовано 8 грудня 2015 у Wayback Machine.]… — Lwów, 1887. — Т. XII. — 552 s. (лат.), (пол.)
- Barącz S. Pamiątki buczackie. — Lwów : Drukarnia «Gazety narodowej», 1882. — 168 s. (пол.)
- Barącz S. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów : Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich [Архівовано 14 січня 2019 у Wayback Machine.]. — Warszawa: Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1900. — Cz. 1. — T. 2. — S. 215—221. (пол.)
- Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne S. Orgelbranda S[yn]ów), 1905. — Cz. 1. — t. 8. — S. 276—277. (пол.)
- Czołowski A. Z przeszłości Jezupola i okolicy. — 163 s. — S. 6—10. (пол.)
- Długosz J. Dziejów polskich ksiąg dwanaście… — Kraków : Drukarnia «Czasu», 1869. — Т. 4. — 706 s. (пол.)
- Dörflerówna A. Buczacki Michał, h. Abdank (†1438) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, 1937. — T. 3. — 480 s. — S. 84—85. (репринт 1989 р.) ISBN 83-04-03291-0. (пол.)
- Grobowiec Michała Buczackiego… // Lwowianin, czyli zbior potrzebnych i uzytecznych (w VII t.) [Архівовано 17 листопада 2015 у Wayback Machine.]. — 1836. — № 15, wydawany przez Ludw. Zielinskiego (?-1873). — S. 116—118. (пол.)
- Janas E., Kłaczewski W., Kurtyka J., Sochacka A. (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków. — Kórnik : Biblioteka Kórnicka, 1998. — 243 s. — S. 120-123. — ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. (пол.)
- Sperka J. Michał Awdaniec a początki kościoła parafialnego w Buczaczu [Архівовано 20 вересня 2016 у Wayback Machine.] // Średniowiecze Polskie i Powszechne [Архівовано 29 липня 2016 у Wayback Machine.]. — 2014. — T. 6 (10). — S. 74—84. (пол.)
- Родовід Міхала Бучацького [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.].
- Michał Buczacki z Buczacza h. Awdaniec (ID: 2.578.5) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
| Попередник Пйотр Одровонж |
|
Воєвода подільський 1437-1438 |
|
Наступник Грицько Кердейович |