Крат Михайло Миколайович
| Михайло Крат | ||||||
|---|---|---|---|---|---|---|
 Полковник Генерал-хорунжий (1945) | ||||||
 | ||||||
| Загальна інформація | ||||||
| Народження | 6 серпня 1892 м. Гадяч, Полтавська область | |||||
| Смерть | 8 серпня 1979 (87 років) Детройт, Мічиган, США | |||||
| Поховання | Цвинтар святого Андрія | |||||
| Alma Mater | Перший кадетський корпус (Санкт-Петербург) | |||||
| Військова служба | ||||||
| Приналежність | .svg){kind=small} УНР | |||||
| Рід військ |  Армія УНР 14-та гренадерська дивізія Ваффен СС «Галичина» | |||||
| Війни / битви | Перша Світова війна Українсько-радянська війна Перший зимовий похід Друга Світова війна | |||||
| Командування | ||||||
| 8-ий Чорноморський полк 3-ї Залізної стрілецької дивізії, | ||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||
| ||||||
Миха́йло Микола́йович Крат (6 серпня 1892, Гадяч Полтавщина, Російська імперія — 8 серпня 1979, Детройт, США) — український військовий діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Учасник Першої світової війни, полковник Російської імператорської армії. У добу Директорії УНР — старшина Армії УНР, з серпня 1919 року — командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії.
Народився в Гадячі. Козацького походження, його предки були бунчуковими та значковими товаришами, один з них обіймав посаду сотника.[1] Взимку 1905 року став кадетом четвертої класу першого Кадетського корпусу в Петербурзі.[2] Закінчив Полтавський кадетський корпус, Чугуївське піхотне юнкерське училище (1913). Служив у Пскові, в 93-му піхотному Іркутському полку.[3]
Згодом одружився з Євдокією з Шевченків[4]. У роки Першої світової, на фронті, командир 93-го піхотного полку.
Михайло Крат почав свою службу Україні у штабі київської військової округи. В українському війську 1917, заступник начальника оперативного відділу КВО, член УГВК, заступник командира Запорізької дивізії, командир 8-го Чорноморського полку 3-ї Залізної стрілецької дивізії, на більшовицькому і денікінському фронтах. Генерал Крат на чолі 8-го Чорноморського полку розгромив на Поділлі денікінський полк і захопив у полон 600 московських вояків.[4] З квітня 1918 року — помічник Гадяцької земської управи. З 16 січня 1919 року — начальник Республіканської дивізії Дієвої Армії УНР.
Михайло Крат був начальником оперативного відділу штабу 3 Залізної Дивізії, пізніше і до закінчення Першому Зимовому поході — начальником штабу Запорізької дивізії. Пані Крат, виконуючи обов'язки зв'язкової, два рази потрапляла у більшовицький полон, але щасливо повернулася до своїх[4].
Влітку і восени 1920 року — заступник командира Окремого кінно-гірського дивізіону О. Алмазова в боях на більшовицькому фронті. У листопаді був інтернований у Польщі й у складі дивізіону перебував у таборі на Лобзові (передмістя Кракова) та в с. Броновицях[2]. Разом з інтернованою армії УНР генерал Крат перебував у Польщі аж до вибуху Другої світової війни. З причин трагічних подій 1920 року дружина генерала була змушена залишитися на окупованій більшовиками Україні. Аж 1923 року у грудні таємно перейшла Збруч з малою донькою до свого чоловіка.[4]
У Другій світовій війні — командир 1-ї дивізії УНА, яка здалася в полон британській армії на півдні Австрії та Балканах, від 1945 року до 1948 — у таборі військовополонених в Італії. Завдяки його зусиллям у таборі діяли українські культурно-освітні заклади: театр, гімназія, хор, художні майстерні, а також спортивний клуб. 1950 року українським воякам дозволено полишити табори, Михайло Крат став автором мемуарів, з генералом О. Вишнівським видали історію 3-ї Залізної дивізії УНР.
Після звільнення з полону емігрував до США. Уряд УНР на вигнанні надав йому звання генерал-хорунжого (1945).
Помер 1979 року в Детройті, похований на українському православному цвинтарі в Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі.
Нагороди Російської імперії
[ред. | ред. код]- Орден святого Георгія 4-го ступеня
- Орден святого Володимира 4-го ступеня
- Офіцер Ордену Зірки Карагеоргія з мечами
31 січня 2024 року у місті Луцьк вулицю Павлова перейменували на вулицю Михайла Крата.[5]
- ↑ Генерал Михайло Крат. Повернення в Україну із довголітнього забуття. Архів оригіналу за 10 жовтня 2014. Процитовано 27 вересня 2014.
- ↑ а б Спогади сумського кадета Михайла Крата — командира дивізії «Галичина». Архів оригіналу за 31 січня 2016. Процитовано 27 вересня 2014.
- ↑ Слідами споминів генерал-хорунжого Михайла Крата. Архів оригіналу за 7 січня 2015. Процитовано 27 вересня 2014.
- ↑ а б в г У вісімдесятиліття генерала Михайла Крата. Архів оригіналу за 3 жовтня 2016. Процитовано 27 вересня 2014.
- ↑ В Луцькій громаді офіційно перейменували майже 20 вулиць.
- К. Є. Науменко. Крат Михайло Миколайович [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 305. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- О. М. Колянчук. Крат Михайло Миколайович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2024. — ISBN 966-02-2074-X.
- Михайло Крат. Польські офіцери про дії армії УНР в 1920 р. ВІСТІ КОМБАТАНТА. 1962 № 1
- Коваленко Сергій. Крат Михайло Миколайович/Чорні запорожці: історія полку. 2-ге видання. — Київ: Видавництво «Стікс», 2015. — 368 с.
- Біляїв Володимир. «На неокраянім крилі…» — Донецьк: Східний видавничий дім, 2003. — 348 с
- Литвин М. Р., Науменко К. Є. Збройні сили України першої половини XX ст.
- Генерали і адмірали / Інститут українознавства ім. І. Крип'якевича НАН України. — Львів; Харків: «Видавництво Сага», 2007. — 244 с. Стор.116-117
- Крат Михайло. Рід Кратів / Вісті комбатанта.- № 3., 1981 р.- Торонто — Нью-Йорк.- С. 74-75.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга I. — К. : Темпора, 2007. — ISBN 966-8201-26-4.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.
- М. Литвин, К. Науменко (Львів). Довідник з історії України (А-Я): За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. 2-е вид., К.: Генеза, 2001. С. 366.
- Крат, Михайло Миколайович [Архівовано 22 квітня 2016 у Wayback Machine.]
- Спогади сумського кадета Михайла Крата — командира дивізії «Галичина»
- У вісімдесятиліття генерала Михайла Крата [Архівовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.]
- ЦДАВОУ. — Список старшин, зарахованих на дійсну українську військову службу та підвищених до наступних рангів протягом липня 1920 — липня 1923
- Слідами споминів генерал-хорунжого Михайла Крата [Архівовано 7 січня 2015 у Wayback Machine.]
- Хто був і є у місті Гадяч [Архівовано 18 травня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
 | |
|---|---|
| Література та бібліографія | |
| Словники та енциклопедії | |
| Нормативний контроль | FAST: 1944961 · GKG: /g/122k111y · ISNI: 0000000360880305 · LCCN: n2011083590 · NKC: js2014852027 · VIAF: 220849158 |
- Полковники (Російська імперія)
- Генерал-хорунжі (УНР)
- Народились 6 серпня
- Народились 1892
- Померли 8 серпня
- Померли 1979
- Померли в Детройті
- Поховані на цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)
- Випускники першого кадетського корпусу
- Вояки дивізії Ваффен СС «Галичина»
- Лицарі ордена Залізного Хреста
- Кавалери Хреста Симона Петлюри
- Кавалери Воєнного Хреста (УНР)
- Кавалери ордена Святого Георгія 4 ступеня
- Уродженці Гадяча
- Українці Детройта