Координати: 45° пн. ш. 34° сх. д. / 44.613613° пн. ш. 33.525708° сх. д. / 44.613613; 33.525708

Михайлівський собор (Севастополь)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Михайлівський собор.
Михайлівський собор
45° пн. ш. 34° сх. д. / 44.613613° пн. ш. 33.525708° сх. д. / 44.613613; 33.525708
Тип спорудихрам
Сучасний статуспам'ятка архітектури національного значення, пам'ятка історії місцевого значення, церква ЧФ РФ
РозташуванняУкраїна Україна, Севастополь
АрхітекторФандервейде
ХудожникРафаель Ізеллі[1]
ЗасновникМихайло Лазарєв
Перша згадка1848
Початок будівництва4 липня 1848
Кінець будівництва1849
Зруйновано6 серпня 1855
Відбудовано10 жовтня 1870
Вартість3387 рублів 55 копійок[2][3]
Стилькласицизм
НалежністьУПЦ МП
ЄпархіяСімферопольська і Кримська єпархія Української православної церкви
Станзадовільний
АдресаСевастополь, вул. Леніна, 9
Вебсайтarkhmihail.cerkov.ru
Михайлівський собор (Севастополь). Карта розташування: Україна
Михайлівський собор (Севастополь)
Михайлівський собор (Севастополь) (Україна)
Мапа
CMNS: Михайлівський собор у Вікісховищі

Церква св. Михаїла Архістратига (Михайлівський собор)  — побудована у 1848 році архітектором Фандервейде церква, витримана у класичній формі, з романською стилістикою фасаду. З 1889 року — полкова церква 50-го Білостоцького полку, з 1917 — гарнізонна церква Севастопольської фортеці. Була відреставрована у 1971 році. На фасаді церкви знаходяться 24 меморіальні дошки з назвами частин, які брали участь в обороні Севастополя (1854—1855). Під час оборони міста храм виконував функції міського собору. Пам'ятка сакральної архітектури XIX століття.

Історія

[ред. | ред. код]
Собор на панорамі міста. Гравюра журналу «Нива», роботи Е. Шмідта, приблизно 1880 рік.

У середині XIX століття населення Севастополя складало 30 тисяч, тому два собори — Свято-Нікольський і Петропавлівський не справлялися з кількістю вірян[3]. Адміралтейський собор у той час неабияк занепав. 1848-го капітан Севастопольського порту контрадмірал Рогуля звернувся з проханням до Михайла Лазарєва з пропозицією будівництва церкви замість однієї з каплиць Севастопольського Адміралтейського собору. Автором проекту, можливо, був інженер-полковник Фандервейде. Існують твердження про креслення, складені інженером штабскапітан Рульовим[3].

Під час Кримської війни церква стала релігійним центром і оплотом міста. Богослужіння проводилися щодня. Служби відвідували князі Микола і Михайло Миколайович, котрі пожертвували храму позолочену лампаду чеканної роботи. До Миколаївської батареї імператриця надіслала ікону Спасителя і хрест святого Володимира з написом «Цим перемагай»[4]. 5 жовтня 1854 року у храмі проводилося відспівування адмірала Володимира Корнілова, 7 березня 1855-го — адмірала Володимира Істоміна[5], 1 липня — адмірала Павла Нахімова[6]. Під час поховання останнього більшість офіцерів стояла на вулиці через нестачу місця у церкві.

2 серпня 1855 року у храм потрапив снаряд, церкві було завдано великої шкоди, залишки евакуйовані в каземати Миколаївської батареї. У 1857 році відновлення фінансував почесний громадянин Іван Красильников. Але вони стосувалися лише, власне, будівлі, служби були неможливі через відсутність іконостасу та іншого церковного приладдя. Від часу і негоди церква почала руйнуватися[3].

Через це у 1869 році Цесаревич Великий князь Олександр Олександрович повелів передати церкву з Морського відомства в Інженерне сухопутне для відновлення. Кошторисна вартість відновлення становила 14 000 рублів[7].

Роботи велися інженером штабс-капітаном Лебедєвим на початку 1870 року. Новий іконостас було замовлено у Одесі, відновлено купол. Ікони створював академік Іван Георгійович Карнєєв (на південній стіні — князь Олександр Невський «в пам'ять князя Олександра Меньшикова» і князь Михайло Чернігівський «в пам'ять князя Михайла Горчакова». На північній стіні — князь Володимир і Св. Апостол Павло «в пам'ять адмірала Володимира Корнілова і адмірала Павла Нахімова»). 24 вересня церква отримала антимінс, у жовтні була освячена. У 1873 році на зруйнованій території біля церкви закладено сквер. Він був обнесений залізною огорожею з воротами[8]. Пізніше на його місці заснований Музей оборони Севастополя.

З 1889 року церква стає полковим храмом 50-го піхотного Белостокського полку[9][10]. До цього служби проводилися вкрай рідко. Полк опікав подальші роботи в церкві[11]. Полковим священиком у той час був Ігнатій Брянцев. 15 вересня 1903 літургію відвідував Великий Князь Михайло Миколайович. 8 грудня 1904 відвідала церкву Її Величність Королева Еллінів.

Меморіальні дошки з'явилися у 1905 році, до 50-ї річниці оборони міста[12]. Наказ про це видав Великий Князь Михайло Миколайович. Одночасно в церкві проводилися невеликі ремонтні роботи.

За радянської влади у церкві було відкрито читальний зал імені французького комуніста Андре Марті, з 1931 року діяв Будинок санітарної освіти. У 1968 році будівля стала частиною музей, у 1979 році Собор оголошено пам'яткою архітектури. Зі здобуттям Україною незалежності, храм був переданий в оренду Чорноморському флоту Росії. 21 листопада 2002 відслужена перша Божественна літургія, котрі згодом почали проводитися майже кожен день[13]. У 2013 році купол собору відновлено[14].

Архітектура

[ред. | ред. код]

Собор прямокутної форми, а його портал складається з ніш, перекритих арками, що спираються на колони з візантійськими капітелями. Арки обрамлені різьбою та медальйонами з розетками. Церква неодноразово перебудовувалася, але зберегла первісний вигляд. Вона витримана у в класичному стилі[15]. Дах вінчав купол, зруйнований за радянських часів. На сьогодні собор — пам'ятка архітектури національного значення, охоронний номер — 1240.

Сучасні розписи собору датуються 2014 роком. Автором і виконавцем є мінський художник Антон Дайнеко. У вівтарній абсиді в ранньовізантійському стилі написана Євхаристія, а у конхі — Оранта. Триває створення нового іконостасу, 11 дзвонів для церкви були відлиті у Ярославлі[16].

Розташування меморіальних дощок

[ред. | ред. код]

Російською мовою. Дореволюційна орфографія оригіналу не збережена, проте написання розділових знаків збережене[3][17].

Схема розташування дощок на фасаді
Гравюра собору у журналі «Всемирная Иллюстрация», 1871.
Вільям Сімпсон. Севастополь, Михайлівський собор та Микільський собор, літографія, 1856.

1

[ред. | ред. код]
  • № 4 Ластовый Экипаж
  • № 11,12,15,16,17,18, и 19 Рабочие экипажи

2

[ред. | ред. код]
  • Севастопольская инженерная команда
  • № 14 и 15 Военно-рабочая роты инженерного ведомства

3

[ред. | ред. код]
  • № 8 и 10 Военно-рабочая роты морской строительной части
  • № 28,29 и 30 Портовые роты

4

[ред. | ред. код]
  • № 4 и 8 Лабораторная роты
  • № 7 Арсенальная рота
  • Госпитальная рота
  • Карантинная команда
  • № 44,45 и 46 Арестантские роты

5

[ред. | ред. код]
  • 4я дивизия
    • Белозерский, Олонецкий пех. пол.
    • Шлиссельбургский, Ладожский егер. пол.
  • 5я дивизия
    • Архангелогородский, Вологодский пех. пол.
    • Костромской, Галицкий егер. пол.
  • 6я дивизия
    • Муромский пех. пол.
  • 7я дивизия
    • Смоленский, Могилевский пех. пол.
    • Витебский, Полоцкий егер. пол.
  • 8я дивизия
    • Черниговский полк гр. Дибича Забалканского
    • Полтавский пех. пол.
    • Алексопольский, Кременчугский егер. пол.

6

[ред. | ред. код]
  • 9я дивизия
    • Елецкий, Севский пех. пол.
    • Брянский егер. ген.-ад. кн. Горчакова пол.
    • Орловский егер. кн. Паскевича пол.
  • 10я дивизия
    • Екатеринбургский, Тобольский пех. пол.
    • Томский, Колыванский егер. пол.
  • 11я дивизия
    • Селенгинский, Якутский пех. пол.
    • Охотский, Камчатский егер. пол.
  • 12я дивизия
    • Азовский, Днепровский пехотный пол.
    • Украинский, Одесский егер. пол.
  • 13я дивизия
    • 5е и 6е резервные батальоны Брестского, Белостокского пех. пол.
    • Литовского, Виленского егер. пол.

7

[ред. | ред. код]
  • 14я дивизия
    • Волынский, Минский пех. пол.
    • Подольский, Житомирский егер. пол.
  • 14я резервная дивизия
    • Волынский, Минский пех. пол.
  • 15я резервная дивизия
    • Модлинский, Прагский пех. пол.
    • Люблинский, Замосцкий егер. пол.
  • 16я дивизия
    • Владимирский, Суздальский пех. пол.
    • Углицкий егер., Казанский егер., Е.И.В. В.К.  Михаила Николаевича полк
  • 17я дивизия
    • Московский, Бутырский пех. пол.
    • Бородинский егер. Е. И. В. Наследника Цесаревича Тарутинский егер. пол.

8

[ред. | ред. код]
  • 10-й артиллерийской бригады
    • Батарейная № 1 батарея
    • «  » № 2 «  »
    • Легкая № 1 батарея
    • «  » № 2 «  »
  • 11-й артиллерийской бригады
    • Легкая № 3 батарея
    • «  » № 4 «  »
    • «  » № 5 «  »
  • 12-й артиллерийской бригады
    • Легкая № 7 батарея
    • «  » № 8 «  »
    • «  » № 9 «  »
  • 14-й артиллерийской бригады
    • Легкая № 4 батарея
    • «  » № 6 «  »
  • 16-й артиллерийской бригады
    • Батарейная № 1 батарея
    • Легкая № 1 «  »
  • 17-й артиллерийской бригады
    • Легкая № 4 батарея

9

[ред. | ред. код]
  • Храм Святого Архистратига Михаила бывший гарнизонною церковью во время обороны
  • Гарнизон Севастополя во время Обороны 1854—1855
  • Флотские экипажи № 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36, 37, 38, 39, 40, 41, 42, 43, 44, 45

Література

[ред. | ред. код]
  • Крым: православные святыни: путеводитель. Сост. Е. М. Литвинова. — Симферополь: «РуБин», 2007. (рос.)
  • Севастополь. Путеводитель. — Севастополь: Библекс, 2010. (рос.)
  • Архитектура Севастополя / Е. В. Веникеев, — Симферополь: Таврия, 1983. (рос.)
  • Исторические места и памятники Севастополя / З. Чембанюк, — Симферополь: Крымиздат, 1962. (рос.)

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Дело канцелярии Симферопольской Инженерной дистанции по возобновлению храма Св. архистратига Михаила 1870 г. за № 22
  2. ↑ Священник И.П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807–1907 гг. Севастополь. — 1907 г. с. 22
  3. ↑ а б в г д Історія церкви з офіційного вебсайту. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
  4. ↑ Дубровин Н. Ф. История Крымской войны и обороны Севастополя СПБ. Стр. 195
  5. ↑ Дубровин. История Крымской войны. С.98
  6. ↑ Алабин. Четыре войны. т. 3. стор. 470
  7. ↑ Распоряжение Главного Священника 24 января 1870 года № 449, 3623 и 1191
  8. ↑ Священник И. П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807—1907 гг. Севастополь. — 1907 г. стр. 68
  9. ↑ Путеводитель Ялта. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
  10. ↑ Вестник военного духовенства за 1894 г., стр. 54
  11. ↑ Священник И. П. Брянцев. Исторический очерк церкви 50-го пехотного Белостокского полка 1807—1907 гг. Севастополь. — 1907 р. стор. 68
  12. ↑ Бывший храм Архистратига Михаила (Михайловская церковь). Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
  13. ↑ Расписание Богослужений. Архів оригіналу за 3 червня 2017. Процитовано 24 липня 2015.
  14. ↑ Над воинским храмом святого Архистратига Михаила в Севастополе установили купол. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
  15. ↑ Виктория Шовчко — «Достопримечательности Украины». Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
  16. ↑ Розписи на офіційному сайті церкви. Архів оригіналу за 8 червня 2017. Процитовано 24 липня 2015.
  17. ↑ Реконструкція за фото. Архів оригіналу за 24 липня 2015. Процитовано 24 липня 2015.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михайлівський_собор_(Севастополь)&oldid=41569001