Перейти до вмісту

Михальченко Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михальченко Микола Іванович
Народився15 лютого 1942(1942-02-15)
Косичі Суразький район Брянська область
Помер28 лютого 2021(2021-02-28) (79 років)
Діяльністьполітолог, соціолог, викладач університету Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materфілософський факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка (1969) Редагувати інформацію у Вікіданих
Галузьсоціальна філософія[1] і політологія[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладІнститут політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України
Посадазавідувач відділом теорії та історії політичної науки
Вчене званняпрофесор
Науковий ступіньдоктор філософських наук
Аспіранти, докторантиПустовіт Світлана Віталіївна Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоНАНУ Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня
Заслужений діяч науки і техніки України

Миха́льченко Мико́ла Іва́нович (нар. 15 лютого 1942, Косичі Суразького району Брянської області — 28 лютого 2021, місто Київ) — український соціальний філософ радянської і пострадянської епох, студент, співробітник і викладач шкіл і установ Київської Академії, автор статей і підручників, політолог, соціолог; завідувач відділом теорії та історії політичної науки Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І. Ф. Кураса НАН України, доктор філософських наук, професор, член-кореспондент НАН України; почесний президент Української академії політичних наук, перший віцепрезидент Асоціації політичних наук України, генеральний директор Всеукраїнської соціологічної служби, Заслужений діяч науки і техніки України.

Біографічна довідка

[ред. | ред. код]

Микола Іванович Михальченко народився 15 лютого 1942 року в с. Косичі Суразького району Брянської області. Закінчив залізничне відділення Харківського технікуму промислового транспорту в 1960 році.

  • 1960—1961 — Єнакієвський металургійний завод, старший складач потягів;
  • 1961—1964 — служба в лавах Радянської Армії;
  • 1961—1969 — філософський факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка;
  • 1969—1991 — Національна академія наук України: в Інститутах філософії та соціології пройшов шлях від молодшого наукового співробітника до завідувача відділом;
  • 1973 — захист кандидатської дисертації;
  • 1987 — захист докторської дисертації;
  • 1988 — професор;
Зовнішні зображення
Михальченко Микола Іванович
В робочому кабінеті
Він є Президентом Академії політичних наук України
Лісове кладовище, ділянка 59, місце 11-12

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Дружина — Скоблікова Людмила Вадимівна (1948), її дочка Ксенія, зять Юрій та онуки Ігор і Аріна, син — Олександр (1975) — юрист.

Наукові інтереси

[ред. | ред. код]

Коло наукових інтересів: філософія історії, філософія політики, філософія освіти, духовне і політичне життя суспільства, соціальні інститути та суспільні відносини, світоглядні проблеми українського суспільства.

У працях розглядає методологічні та світоглядні проблеми соціального пізнання; об'єктивні та суб'єктивні фактори історичного процесу; рушійні сили політичного і духовного життя суспільства; філософські та світоглядні процеси освіти, зокрема, вищої; генезис суспільних відносин і соціальних інститутів у різного типу цивілізаціях, регіонах, країнах; процес розвитку вищої освіти як системи підготовки кадрів. Підготував 38 кандидатів і 34 доктори наук.

Праці

[ред. | ред. код]

М. І. Михальченко є автором (співавтором) понад 350 наукових праць, зокрема 15 монографій (6 індивідуальних і 8 у співавторстві).

Основні наукові праці:

  • Н. И. Михальченко. Коммунистическая идеология и деятельность масс. — К. : Наук. думка, 1976
  • Н. И. Михальченко. Политическая идеология как форма общественного сознания. К. : Наукова думка,1981, — 262 с.
  • Н. И. Михальченко. XXVII съезд КПСС о формировании политического сознания масс. — К. : «Знание», 1987.
  • Н. И. Михальченко. Марксистская политическая идеология. — К. : Наук. думка, 1991. — 277 с.; ISBN 5120013880
  • Н. И. Михальченко. Беловежье. Л. Кравчук. Украина 1991—1995. — К. : Український центр духовної культури, 1996
  • М. І. Михальченко, Самчук З. Ф. Україна доби межичасся — Дрогобич: «Відродження», 1998
  • М. І. Михальченко, B.C.Журавський, О. Ю. Кучеренко. Політична еліта України: теорія і практика трансформації. — К. : Логос, 1999.
  • Н. И. Михальченко. Украинское общество: трансформация, модернизация или лимитроф Европы? — К. : Институт социологии НАН України, 2001. — 440 с.
  • М. І. Михальченко. Україна як нова історична реальність: запасний гравець Європи. — Дрогобич, 2004
  • М. Михальченко, Л. Губерський, В. Андрущенко. Соціальна філософія. Історія, теорія, методологія. — К. : Генеза, 2006
  • М. Михальченко. Украинская региональная цивилизация: прошлое, настоящее, будущее. — К. : ИПиЭНИ, 2013.

Державні нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Чеська національна авторитетна база даних
  2. Указ Президента України № 265/2001 від 19 квітня 2001 року «Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ і організацій». Архів оригіналу за 18 квітня 2021. Процитовано 15 вересня 2013.
  3. Указ Президента України № 28/2012 від 21 січня 2012 року «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Соборності та Свободи України». Архів оригіналу за 27 жовтня 2018. Процитовано 15 вересня 2013.

Література

[ред. | ред. код]

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]