Перейти до вмісту

Михал Шимечка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Михал Шимечка
словац. Michal Šimečka
 
Народження: 10 травня 1984(1984-05-10) (40 років)
Братислава
Країна:  Словаччина
Освіта: Карлів університет, Наффілд-коледжd і Коледж святого Антоніяd
Партія: Прогресивна Словаччина
Батько: Martin Milan Šimečkad

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Михал Шимечка (словац. Michal Šimečka; нар. 10 травня 1984(1984травня10), Братислава) — словацький журналіст, дослідник і політичний діяч. Співзасновник і лідер з 2022 року соціал-ліберальної партії «Прогресивна Словаччина». Заступник голови Парламенту Словаччини з 25 жовтня 2023[1]. У минулому — віцепрезидент Європейського парламенту (2022—2023) і депутат Європейського парламенту (2019—2023), віцепрезидент фракції «Оновити Європу» (2020—2021)[2].

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 10 травня 1984 року в Братиславі в Чехословаччині[2].

Шимечка — син журналіста Мартіна Мілана Шимечки[en] (нар. 1957) й онук філософа, письменника та дисидента Мілана Шимечки[sk] (1930—1990)[3].

2006 року здобув ступінь бакалавра політичних наук і міжнародних відносин у Карловому університеті у Празі. 2008 року здобув ступінь магістра з вивчення Росії та Східної Європи в Коледжі Святого Антонія Оксфордського університету, а потім перейшов до Наффілдського коледжу, де 2012 року здобув ступінь доктора філософії з політики та міжнародних відносин[4].

Шимечка був репортером словацької газети «SME» з 2002 до 2004 рік, потім «Файненшл таймс» з 2004 до 2006 рік[4].

З 2007 до 2010 рік працював аналітиком політичних ризиків у компанії Exclusive Analysis у Лондоні[4].

У 2010 році — запрошений лектор Карлового університету в Празі, у 2011 році — запрошений лектор Університету Коменського у Братиславі[4].

З 2011 до 2014 рік був радником із зовнішньої політики у Європейському парламенті. Шимечка також працював у Центрі досліджень європейської політики у Брюсселі з 2013 року. У 2015—2017 роках — старший науковий співробітник Інституту міжнародних відносин у Празі та радник міністра закордонних справ Чехії Любомира Заоралека[4].

Політична кар'єра

[ред. | ред. код]

2017 року став співзасновником партії «Прогресивна Словаччина», став членом правління та директором з політики. 2019 року обраний заступником голови[4].

За результатами виборів до Європейського парламенту 2019 року обраний депутатом[5]. У парламенті Шимечка входив до Комітету з громадянських свобод, правосуддя та внутрішніх справ (2019—2022). На додаток до своїх призначень у комітетах, він входив до складу парламентських делегацій у Комітеті парламентської асоціації Україна — ЄС та у Парламентській асамблеї Євронест. Він також є членом Міжгрупи Європейського парламенту з прав ЛГБТ[6] та Міжгрупи Європейського парламенту з традиційних меншин, національних громад і мов. З 18 січня 2022 був членом Бюро Європарламенту[2].

Був членом фракції «Оновити Європу», з 12 січня 2020 року до 18 жовтня 2021 року Шимечка обіймав посаду заступника голови парламентської групи «Оновити Європу» під керівництвом голови Дачіана Чолоша[2].

У листопаді 2019 року Шимечка обраний доповідачем щодо створення механізму ЄС з питань демократії, верховенства закону й основних прав[7]. У жовтні 2020 року він представив свою пропозицію щодо механізму, що поєднує кілька інструментів для моніторингу дотримання верховенства закону та європейських цінностей, яке отримало підтримку більшості в Європейському парламенті[8]. Шимечка стверджував, що ЄС має робити більше для боротьби зі зловживаннями фінансуванням ЄС, написавши, що «неявна угода між чистими вкладниками та чистими одержувачами — ми платимо за доступ до ринку, ви можете вільно зловживати коштами», має припинитися[9].

7 травня 2022 обраний головою партії «Прогресивна Словаччина», змінивши Ірену Біхаріову[en]. Він отримав 152 голоси зі 156 можливих[10].

За результатами парламентських виборів 30 вересня 2023 року «Прогресивна Словаччина» отримала 32 мандати. 16 жовтня Шимечка пішов з посади віцепрезидента Європейського парламенту, 24 жовтня залишив Європейський парламент[2]. На установчих зборах 25 жовтня Шимечка обрано заступником голови Національної ради Словаччини від опозиції. На таємному голосуванні за Шимечку проголосували 92 депутати, проти — 29, утримався — 21[1].

Особисте життя

[ред. | ред. код]

Живе в Братиславі зі своєю партнеркою, танцівницею Сонею Фер'єнчіковою (Soňa Ferienčíková; нар. 1987) та їхньою дочкою Танею (нар. 2020)[11][12][13].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б Belej Majerčínová, Adriána (25 жовтня 2023). Pellegriniho zvolili za predsedu NR SR, v rozprave mu Matovič tvrdo vynadal. Menovanie vlády sa posúva (словац.). Pravda. Архів оригіналу за 25 жовтня 2023. Процитовано 25 жовтня 2023.
  2. ↑ а б в г д Michal Šimečka (англ.). European Parliament. Архів оригіналу за 26 жовтня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
  3. ↑ Kyseľ, Tomáš (4 вересня 2023). Kto je Michal Šimečka: Má krv starých národovcov a diplom z Oxfordu. Začínal u poslanca Smeru, dnes môže poraziť Fica. Aktuality.sk (словац.). Архів оригіналу за 1 жовтня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  4. ↑ а б в г д е Curriculum vitae (англ.). European Parliament. Архів оригіналу за 11 лютого 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.
  5. ↑ EP election in Slovakia: Official results confirm the victory of pro-EU forces. The Slovak Spectator (англ.). SME. 26 травня 2019. Архів оригіналу за 2 грудня 2022. Процитовано 30 вересня 2023.
  6. ↑ Members (англ.). The European Parliament's LGBTI Intergroup. Архів оригіналу за 14 травня 2020. Процитовано 30 вересня 2023.
  7. ↑ German Sirotnikova, Miroslava (10 листопада 2020). "Mr Rule of Law Seeks to Fix Europe's Crisis in Values". Balkan Insight. Архів оригіналу за 25 вересня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  8. ↑ Eszter Zalan (8 жовтня 2020). Massive MEP majority for better rule-of-law mechanism. EUobserver (англ.). Архів оригіналу за 28 вересня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  9. ↑ Šimečka, Michal (24 вересня 2020). How to break the taboo about EU funding and the rule of law. Euractiv (англ.). Архів оригіналу за 6 вересня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  10. ↑ Progresívne Slovensko si zvolilo nového predsedu, Šimečka dostal hlas od takmer všetkých delegátov (словац.). SITA. 7 травня 2022. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  11. ↑ Soňa Ferienčíková (1987, Bratislava). Divadelný ústav. Архів оригіналу за 25 квітня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  12. ↑ Michal Šimečka: Bol to strašný rok, pre mnohých asi najťažší, aký sme zažili. Mal však tri momenty, za ktoré budem navždy vďačný. Európske noviny (словац.). 3 січня 2021. Архів оригіналу за 1 жовтня 2023. Процитовано 30 вересня 2023.
  13. ↑ Prvý rozhovor zo súkromia predsedu PS: Aký je Michal Šimečka otec a pri čom relaxuje? Toto všetko prezradila jeho partnerka. Topky.sk (словац.). 19 вересня 2023. Архів оригіналу за 26 жовтня 2023. Процитовано 26 жовтня 2023.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Михал_Шимечка&oldid=44213588