Мова про себе в третій особі
Мова про себе в третій особі (також «іллеїзм», від вказівного займенника лат. ille, «той», більш віддалений від мовця[1]) — самоназва (з використанням граматичних виразів третьої особи. Наприклад, у Шекспіра Юлій Цезар завжди згадує себе в третій особі: «не може Цезар бути несправедливим»[2]
В античній літературі існувала традиція, в якій автор (наприклад, Гомер) називав себе у творі по імені[3]. До V століття до н. е. така форма самоназви збереглася переважно в роботах грецьких істориків: Гекатея, Антіоха, Геродота, Фукідіда.
Фахівці наводять багато пояснень використання самоназви в третій особі античними авторами: самовихваляння у Цезаря («Записки про Галльську війну») і Ксенофонта (Ксенофонт навіть намагався приховати своє авторство, щоб звучати більш правдоподібно при описі власних успіхів), демонстрація об'єктивності та наукового стилю у Фукідіда (Іон Хіоський записував свої плітки в першій особі), закріплення свого авторства («Фукідід афінянин описав...»)[3]. Успішне використання самоназви в третій особі у Фукідіда і Ксенофонта продемонструвало потенціал прийому для створення у читача відчуття неупередженого оповідання.
У IV столітті до н. е. ритор Ісократ у своїх працях говорить від третьої особи, щоб створити ілюзію, що його поради передаються безпосередньо від вчителя учням. Полібій, слідуючи Фукидиду, говорить про себе в третій особі, щоб заявити про авторство, підкреслити неупередженість і дистанціюватися від себе самого як учасника подій[3].
Юлій Цезар, на відміну від інших відомих авторів античності, говорив про себе в третій особі і в побуті, так що його вибір в Записках, можливо, відбивав і просто звичку[3]. Йосип Флавій в «Юдейській війні» пише про себе в третій особі, а в автобіографічній «Життя» вживає виключно займенник «я», що можна пояснити наслідуванням Фукидиду в історичному трактаті[3].
У наукових роботах вчені іноді називають себе «автор», щоб уникнути використання займенника «я»[3].
У деяких напрямах індуїзму так можуть виражатися святі, містики і просвітлені (такі, наприклад, як Рама Тиртха[en][4] і Свамі Рамдас[en][5]); це пов'язано з характерною для східної філософії ідеєю «відмови від его»[6].
Розмова про себе в третій особі характерний для дитячої мови і триває зазвичай до кризи трьох років[7], коли дитина починає усвідомлювати себе як особистість. Дорослі, розмовляючи з маленькими дітьми, теж вдаються до оборотами типу «Тато сказав, що...» з метою бути краще зрозумілими[3].
Дорослі в повсякденній мові рідко виражаються таким чином (для американської англійської як приклад зазвичай наводиться Боб Доул[3]: «Коли президент буде готовий розміщувати [систему озброєнь], Боб Доул буде готовий вести бій [за нього] у Сенаті»).
У буденній свідомості ця риса часто асоціюється з егоцентризмом і нарцисизмом[8]; в той же час, вона може означати і протилежне: самоіронію, схильність дивитися на себе «з боку» і не цілком серйозне ставлення до себе[9][10], а також деяку ексцентричність.
- ↑ В русской лингвистике словом «иллеизм» обычно обозначают другое понятие, см.
- ↑ Л. Пинский. «Шекспир». Глава пятая. От хроник к трагедиям [Архівовано 16 травня 2017 у Wayback Machine.]. М.: Издательство «Художественная литература», 1971.
- ↑ а б в г д е ж и Элледж, 2015.
- ↑ [1]
- ↑ Swami Ramdas. bhagavan-ramana.org. Архів оригіналу за 2 жовтня 2011. Процитовано 7 жовтня 2015.
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 жовтня 2015. Процитовано 10 квітня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Дахалаева Е. Ч. Лингвистический статус 3-го лица в рамках категории лица [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]. // Современные проблемы науки и образования. 2013. № 1.
- ↑ [2]
- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 березня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 19 березня 2017. Процитовано 10 квітня 2017.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Дахалаева Е. Ч. Лингвистический статус 3-го лица в рамках категории лица [Архівовано 20 грудня 2016 у Wayback Machine.]. // Современные проблемы науки и образования. 2013. № 1.
- Arul Mishra, Himanshu Mishra, and Oscar Moreno (2013), Illeism and Decision Making [Архівовано 21 березня 2020 у Wayback Machine.], in NA — Advances in Consumer Research Volume 41, eds. Simona Botti and Aparna Labroo, Duluth, MN : Association for Consumer Research.
- Elledge, Ervin Roderick. {{{Заголовок}}}. (англ.)