Могилів (село)
| село Могилів | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| |||||
| Країна |  Україна
| ||||
| Область | Дніпропетровська область | ||||
| Район | Дніпровський район | ||||
| Тер. громада | Могилівська сільська громада | ||||
| Код КАТОТТГ | UA12020110010079539 | ||||
| Облікова картка | Могилів | ||||
| Основні дані | |||||
| Засноване | XVIII століття | ||||
| Перша згадка | 1718 | ||||
| Населення | 4 097 осіб | ||||
| Поштовий індекс | 51040 | ||||
| Телефонний код | +380 5690 | ||||
| Географічні дані | |||||
| Географічні координати | 48°51′49″ пн. ш. 34°28′43″ сх. д. / 48.86361° пн. ш. 34.47861° сх. д. | ||||
| Середня висота над рівнем моря |
65 м | ||||
| Водойми | р. Біловод, Оріль | ||||
| Відстань до районного центру |
10 км | ||||
| Найближча залізнична станція | Балівка | ||||
| Відстань до залізничної станції |
45 км | ||||
| Місцева влада | |||||
| Адреса ради | с. Могилів, вул. Панікахи, 3; вул. Центральна, 58а | ||||
| Вебсторінка | https://mohyliv.top | ||||
| Сільський голова | Дружко Валерій Володимирович | ||||
| Карта | |||||
  Могилів | |||||
 Могилів | |||||
| Мапа | |||||
| |||||
|
| |||||
Могилі́в — село в Україні, центр Могилівської сільської територіальної громади Дніпровського району Дніпропетровської області. Населення — 3362 осіб (станом на 1 січня 2021 року)[1].
Розташоване на лівому березі річки Орелі, між річкою та каналом Дніпро — Донбас (лівий берег), за 10 км на південь від смт Царичанка. Вище за течією річки Оріль на відстані 0,5 км розташоване село Драгівка, нижче за течією річки на відстані 2 км розташоване село Проточі, на протилежному березі — села Єгорине, Китайгород та смт Царичанка. Річка в цьому місці звивиста, утворює лимани, стариці і заболочені озера. Через село пролягають автошляхи Н31 та Т 0441. Найближча залізнична станція — Балівка (за 45 км).
В околицях Могилева досліджені кургани епохи бронзи (II—I тисячоліть до н. е.) з поодинокими сарматськими похованнями (I—II століть)[2]. Поблизу села знаходяться споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути).
Село виникло у XVIII столітті. Перша письмова згадка про це датується 1720 роком, як хутір запорізького старшини Могили[2]. В селі тоді налічувався 51 двір. Стосовно назви села існує кілька версій. Одна з них говорить про те, що Могилів названий так тому, що на його території багато козацьких могил. Інша — село заснували козаки Могила та Лев і назва села пішла від сполучення їх імен[3].
У селі Могилів з 1720 року збудована каплиця, з 1745 року — вже була церква, що проіснувала до 1934 року. У селі діяв, як і до наших часів Воскресенський молитовний дім.
У XVIII столітті село входило до складу Протовчанської паланки Запорозької Січі, пізніше було центром Могилівської волості Новомосковського повіту Катеринославської губернії. Станом на 1886 рік тут мешкало 4 697 особи, було 734 двори, волосне правління, православна церква, школа, 6 крамниць, винний склад, проходили 2 ярмарки та один базар на свята.
У 1905 році під впливом уродженців села, робітників катеринославських заводів, у Могилеві спалахнуло селянське повстання[2].
У 1908—1909 роках була збудована земська лікарня на 10 ліжок.
З 1907 по 1917 у Воскресенській церкві служив першим священиком Гавриїл Костянтинович Коробчанський [Архівовано 9 січня 2022 у Wayback Machine.].
Радянська окупація встановлена наприкінці грудня 1917 року. Під час Визвольних змагань тут діяв партизанський загін під командуванням Б. Л. Мірошниченка.
Перший партійний осередок створений у селі 1919 року, комсомольський — у 1920 році.
У 1929 році створені перші колгоспи «Новий етап» і «14-річчя Жовтня», у які вступили 40 осіб[2].
На фронтах німецько-радянської війни воювали понад 1,5 тисячі місцевих жителів, понад 800 з, них загинули, більше 500 нагороджені орденами та медалями. У селі Могилів на братській могилі полеглих воїнів-визволителів села встановлено меморіал на честь загиблих односельців[2].
У повоєнний час в селі знаходилася центральна садиба колгоспу «Прогрес», за яким було закріплено 10 704 га сільськогосподарських угідь, у тому числі 9 000 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві зерна і молока. З підсобних підприємств працювали млин, олійниця, пилорама, ремонтні майстерні. У селі діяли середня, восьмирічна і початкова школи, лікарня на 70 ліжок, фельдшерсько-акушерський пункт, ветлікарня, будинок культури з залом на 500 місць, три бригадних клуби, чотири бібліотеки з книжковим фондом понад 36 тисяч примірників, майстерня побутового обслуговування, телеательє, три крамниці, відділення зв'язку, АТС. За 1966—1977 роки в селі побудовано понад 300 житлових будинків[2].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіально-територіальної реформи та ліквідації Царичанського району, село увійшло до складу новоутвореного Дніпровського району.
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 3876 | 94.61% |
| російська | 208 | 5.08% |
| вірменська | 6 | 0.15% |
| білоруська | 3 | 0.07% |
| німецька | 1 | 0.02% |
| інші/не вказали | 3 | 0.07% |
| Усього | 4097 | 100% |
У селі діють:
- дві школи: Могилівська загальноосвітня школа І—ІІ ступенів (директор — Машура Світлана Степанівна), Могилівська загальноосвітня школа І — ІІІ ступенів ім. І. М. Шишканя (директор — Динька Анатолій Васильович);
- дошкільний навчальний заклад «Дзвіночок» та дитячий садок-ясла «Ромашка»;
- бібліотека-філіал № 15 та сільська бібліотека;
- Зорянський сільський будинок культури та Могилівський будинок культури[3][5];
- Комунальний заклад «Могилівський геріатричний пансіонат» Дніпропетровської обласної ради.
Діють фельдшерсько-акушерський пункт, амбулаторія загальної практики сімейної медицини. Є дитячий заклад оздоровлення та відпочинку ім. Володі Дубініна.
Меморіальний комплекс воїнам-визволителям та загиблим односельцям, Споруди Української укріпленої лінії — земляні вали укріплення (редути) (початок XVIII століття).
Свято-Воскресенський храм, будинок-музей схиігумені Серафими[6].
Футбольний клуб — «Оріон».
Футбольна шкільна секція на чолі з Стратієм Михайлом Михайловичем.
У селі народилися:
- Власенко Василь Євтихійович (1909—1970) — український державний діяч, вчений-економіст.
- Огій Степан Олександрович (1918—2006) — український скульптор.
- Панікаха Михайло Овер'янович (1914—1982) — Герой Радянського Союзу
- Шишкань Ілля Минович (1918—1943) — радянський льотчик-винищувач, Герой Радянського Союзу.
-
Будинок культури -
Військовий меморіал загиблим під час Другої світової війни -
Пам'ятник-погруддя Михайла Панікахи -
Погруддя I. М. Шишканя -
Інсталяція «З коханням у серці» -
Будівля Могилівської сільської ради
- ↑ https://mogylivskaotg.gov.ua/storage/static-pages/documents/848ef00a426d6a3e8aa42279f44682fb.pdf
- ↑ а б в г д е Історія міст і сіл УРСР [Архівовано 3 грудня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ а б Зорянська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 4 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
- ↑ Могилівська сільська рада на сайті РДА. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 28 листопада 2013.
- ↑ У Могилеві відкрито музей схиігумені Серафими. Архів оригіналу за 21 листопада 2013. Процитовано 18 вересня 2014.
- Могилі́в // Історія міст і сіл Української РСР: у 26 т. / П. Т. Тронько (голова Головної редколегії). — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1967—1974. — том Дніпропетровська область / А. Я. Пащенко (голова редколегії тому), 1969: 959 с. — С. 879
- Погода в селі Могилів [Архівовано 20 грудня 2011 у Wayback Machine.]
