Моделі ядра
 | Ця стаття є кандидатом на вилучення. Ознайомитися та долучитися до обговорення цієї номінації можна на сторінці Вікіпедія:Статті-кандидати на вилучення/30 червня 2024. Доки воно триває, Ви можете працювати над покращенням цієї статті, але не прибирайте це повідомлення. Для отримання додаткової інформації про підстави вилучення див. критерії вилучення статей.
|
Ядерні моделі - це підходи до наближеного опису ядер атомів як об'єктів з відомими властивостями. Поки що не створено досконалої моделі ядра атома, кожна з них описує лише частину властивостей ядра.[1]
Ядерні моделі можна класифікувати у дві групи: моделі незалежних частинок (англ. independent-particle models), в яких припускається що частинки ядра не взаємодіють і рухаються незалежно, і моделі сильної взаємодії, або статистичні моделі ядра, де головним припущенням є те що протони й нейтрони зв'язані сильною взаємодією.[2]
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Розробляли Я. І. Френкель - 1936 Л. Л. Ландау - 1937[3].
При більш високій енергії збудження (6-7 МеВ) число рівнів в середніх і важких ядрах дуже велике, а, отже, відстань між рівнями мала. Встановити при цих умовах квантові властивості кожного окремого рівня і неможливо, і не потрібно. Доцільно ввести поняття щільність рівнів з даними спіном, ізоспіном і т. д., тобто число рівнів з даними характеристиками, що припадають на одиничний інтервал енергії.
Залежність щільності рівнів енергії описується за допомогою статичної (Термодинамічної) моделі ядра, яка розглядає порушення як нагрів фермі - газу (точніше, ферми - рідини) нуклонів, пов'язуючи енергію збудження з температурою нагріву ядра.
Ця модель непогано описує не тільки розподіл рівнів, а й розподіл ймовірностей випромінювання - квантів при переході між вищими збудженими станами ядра атома. Статистична модель ядра дозволяє врахувати і поправки, пов'язані з наявністю в ядрі оболонок.
- ↑ Мінцер, Потяженко та Невойт, 2021, с. 119.
- ↑ Nuclear model. Britannica (англ.). Процитовано 1 липня 2024.
- ↑ ВИКОРИСТАННЯ АНАЛОГІЙ В МОДЕЛЮВАННІ АТОМНИХ ЯДЕР НА ПРИКЛАДІ ОДНОЧАСТИНКОВИХ МОДЕЛЕЙ. Олександр ЛЕБЕДЬ, Володимир МИСЛІНЧУК, Олег ДЕЙНЕКА НАУКОВІ ЗАПИСКИ КІРОВОГРАДСЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА (PDF). cusu.edu.ua (Uk) . № 8 (ІІІ). Центральноукраїнський державний університет імені Володимира Винниченка. 19 листопада 2015. с. 116-123. Процитовано 6 липня 2024.
- Мінцер, О.П.; Потяженко, М.М.; Невойт, Г.В. (2021). Магнітоелектрохімічна теорія обміну речовин. Том 1 Концептуалізація: моногр. у 2 т. Київ-Полтава: Інтерсервіс. ISBN 978-966-999-144-7.