Мокрицький Анатолій Степанович

Анатолій Мокрицький
Анатолій Степанович Мокрицький
Анатолій Мокрицький; Анатолій Степанович Мокрицький
Старший сержант
Загальна інформація
Народження	20 серпня 1987; с. Шипівці, Чортківський район, Тернопільська область, Україна
Смерть	9 вересня 2022 (35 років); с. Гороховатка, Ізюмський район, Харківська область, Україна; (в ході бойових дій)
Поховання	Шипівці
Національність	українець
Alma Mater	Харківський юридичний інститут
Військова служба
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Збройні сили
Війни / битви	Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІ ступеня	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мокрицький.

Анато́лій Степа́нович Мокри́цький (20 серпня 1987, с. Шипівці, Тернопільська область — 9 вересня 2022, поблизу с. Гороховатка, Харківська область) — український військовослужбовець, старший сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році. Кавалер ордена «За мужність» II і III ступеня (2022).

Життєпис

Народився 20 серпня 1987 року в селі Шипівцях, нині Товстенської громади Чортківського району Тернопільської області.

Закінчив Харківський юридичний інститут.

Від 2014 року декілька років підряд проходив військову службу за контрактом в АТО.

Після початку російського вторгнення в Україну повернувся до України з Польщі, де останнім часом працював, та 27 лютого того ж року став на захист Батьківщини. Був командиром відділення взводу снайперів однієї з бригад.

Загинув 9 вересня 2022 року в боях з російськими окупантами поблизу с. Гороховатки на Харківщині.

Похований 15 вересня 2022 року в родинному селі.

Нагороди

орден «За мужність» II ступеня (28 листопада 2022 року, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[1];
орден «За мужність» III ступеня (4 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі^[2].

Примітки

↑ Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
↑ Указ Президента України від 4 серпня 2022 року № 556/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела

І. Белякова. Не плач, тато приїде, бо він обіцяв… Тернопільщина прощається з Анатолієм Мокрицьким // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 14 вересня.

Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[1] Указ Президента України від 28 листопада 2022 року № 806/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[2] Указ Президента України від 4 серпня 2022 року № 556/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

[1]

[2]