Моллі Нільссон
| Моллі Нільссон | |
|---|---|
 | |
| Основна інформація | |
| Дата народження | 14 грудня 1984 (39 років) |
| Місце народження | Стокгольм, Швеція |
| Роки активності | 2007 — тепер. час |
| Громадянство | Швеція |
| Професії | музична продюсерка, клавішниця, авторка-виконавиця |
| Інструменти | клавішні музичні інструменти |
| Жанри | синтпоп |
 Файли у Вікісховищі | |
Моллі Нільссон (швед. Molly Nilsson; 14 грудня 1984, Стокгольм, Швеція)[1] — шведська співачка, композитор і музикант. Власниця незалежного лейблу асоціації Dark Skies, заснованої в 2009 році. Станом на 2004 рік, Нільссон проживає в Берліні.[1]
Вона народилася 14 грудня 1984 року в Грендалі, Стокгольм, Швеція, але коли їй було одинадцять років, її сім'я переїхала в регіон Седермальм.[2] В одному з інтерв'ю Нільссон зізналася, що в дитинстві вона хотіла стати режисером.[3] У 18 років вона намагалася створити групу з двома іншими друзями, Нільссон була гітаристкою, але вони ніколи не займалися музикою.[4]
Нільссон відкрила культуру « do it yourself» за допомогою фанзинів, вона навіть створила деякі комікси.[5] У віці 19 років вона переїхала до Берліна з наміром бути візуальним художником.[6]
Моллі Нільссон переїхала до Берліна, щоб займатися музикою. Вона працювала в гардеробі берлінського нічного клубу Berghain, заощаджуючи гроші на написання пісень у вихідні.[7] У 2008 році вона випустила свій перший альбом під назвою These Things Take Time, який випустила на CD-R тиражем в 500 копій. У 2009 році вона випустила черговий власний альбом «Europa». Нільссон отримала більшу популярність у 2011 році, коли на її пісню «Hey Moon» від These Things Take Time Джон Маус[en] випустив кавер в його альбомі «We Must Become the Pitiless Censors of Ourselves».[8] Після випуску чергового альбому «Zenith» у 2015 році Нільссон розпочала світове турне. Нільссон продюсує та виконує свою музику самостійно, хоча вона також випускає значну частину своєї музики в Dark Skies Association та Glasgow's Night School Records.[9] Стиль Нільссон характеризується мінімалістськими аранжуваннями синтезаторів та барабанних ритмів і часто класифікується як темний поп [Архівовано 21 квітня 2021 у Wayback Machine.]. Вона називає самотність як необхідну та важливу частину свого творчого процесу. Під час живих виступів Нільссон часто співає поверх CD із власною музикою.
Критики, як правило, пов'язують музику Нільссон з synth-pop-ом, темнішим і більш меланхолічним піджанром попу. Однак її мінімалістичні мелодії, а також чорно-білі обкладинки альбомів та перформанси підкреслюють значення витончених текстів Нільссон та викривають атмосферу холодної, сірої Європи. Хоча її стиль можна класифікувати стилістично попсовим, смислове навантаження послання її пісень є дуже інтелектуальним і відрізняється від парадигми класичної попси. Однак структура її пісень більше схожа на пост-поп або альтернативну попсу, щось більш складне і не таке популярне.
Вона сама пише всю музику та тексти своїх пісень, у свою чергу також записує та створює власні відеокліпи, які деякі визначили як do it yourself.[10][11]
Її музика іноді складається з програмованих основ і її голосу, з додаванням такого інструменту, як синтезатор, іноді використовуються сесійні музиканти, в результаті зазвичай виходить звук, схожий на музику 80-х. Її композиції коливаються між меланхолією і ностальгією. Через її ставлення, дещо темне і водночас чутливе, її вважають «анти-дівою».[12] Зазвичай немає гітарного звуку, що переважно, крім пісні «City». Її тексти, як правило, говорять про теми повсякденного життя, такі як «Whisky Sour» та «Summer Cats», є також пісні, які нагадують про трагічний романтизм Морріссі, такі як «I Hope You Die»[13] або «You always ill the one you love» .
У своїх живих виступах вона співає під інструментальний трек, який час від часу підтримує такий музикант, як саксофоніст.
- These Things Take Time (2008)
- Europa (2009)
- Follow the Light (2010)
- History (2011)
- The Travels (2013)
- Sólo Paraíso (2014)
- Zenith (2015)
- Imaginations (2017)[14]
- 2020 (2018)
- «Ugly Girl» / «Wrong Boy» (2016)
- «About Somebody» / «Quit (In Time)» (2017)
- ↑ а б Molly Nilsson - NOW Magazine. web.archive.org. 1 жовтня 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2017. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson on New Album Twenty Twenty, The Importance of Context, and Excitement for the Next Decade. Weirdo Music Forever (амер.). Архів оригіналу за 6 жовтня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson en Radio Colmena! Entrevista Subtitulada - YouTube. www.youtube.com. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ » Entrevista a Molly Nilsson: «me gustaría hacer un disco en español». conciertosperu.com.pe (ісп.). Архів оригіналу за 24 вересня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson y su pop electrónico-melancólico. VEIN Magazine. 4 квітня 2016. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Ritchie, Kevin (4 жовтня 2012). Molly Nilsson. NOW Magazine. Архів оригіналу за 25 листопада 2021. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Beaumont-Thomas, Ben (5 листопада 2018). Molly Nilsson: the synthpop star embracing hope and loneliness. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Архів оригіналу за 18 квітня 2019. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson | Biography & History. AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson's 'Twenty Twenty' Exposes The Fragments Of Life. NPR.org (англ.). Архів оригіналу за 22 листопада 2020. Процитовано 1 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson | Biography & History. AllMusic (en-us) . Архів оригіналу за 30 жовтня 2018. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly en el cielo con diamantes | Encerrados Afuera — Cine, Música, Viajes, Etcétera (ісп.). Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson anuncia show en Argentina. Indie Hoy (ісп.). 18 лютого 2016. Архів оригіналу за 21 вересня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson: History. Pitchfork (англ.). Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 3 листопада 2020.
- ↑ Molly Nilsson – “Let’s Talk About Privileges”. Stereogum. 3 жовтня 2016. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 1 листопада 2020.
|
