Перейти до вмісту

Монастир Святого Месропа Маштоца (Насірваз)

Координати: 39°10′06″ пн. ш. 45°55′25″ сх. д. / 39.168383° пн. ш. 45.923628° сх. д. / 39.168383; 45.923628
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Монастир Святого Месропа Маштоца
Зображення
Названо на честь Месроп Маштоц Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна  Азербайджан Редагувати інформацію у Вікіданих
Адміністративна одиниця Насірваз[1]
Нахічеванська Автономна Республіка Редагувати інформацію у Вікіданих
У межах природно-географічного об'єкта Марзпанство Вірменіяd, Васпуракан Редагувати інформацію у Вікіданих
Архітектурний стиль вірменська архітектура Редагувати інформацію у Вікіданих
Дата/час прийняття в експлуатацію 456 Редагувати інформацію у Вікіданих
Довжина або відстань 12,8 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Ширина 6,5 м Редагувати інформацію у Вікіданих
Мапа

39°10′06″ пн. ш. 45°55′25″ сх. д. / 39.168383° пн. ш. 45.923628° сх. д. / 39.168383; 45.923628

Монастир Святого Месропа Маштоца (вірм. Սուրբ Մեսրոպ Մաշտոց վանք), також Монастир Святого Григорія Просвітника (вірм. Սուրբ Գրիգոր Լուսավորիչ վանք) — вірменський монастир у селі Насірваз, Нахічеванська АР, Азербайджан[2].

Історія

[ред. | ред. код]

Монастир побудований у 456 році за замовленням князя Шабіта — правителя Гохтна, оскільки історично цей регіон входив до складу гавара Гохтн Великої Вірменії[3]. Храм являє собою чотирьохнефну купольну базиліку. Побудований з обробленого і напівобробленого каменю. Перша відома реставрація проведена в XV столітті, наступна у XVII ст. Вхід розташований з західного боку. Має напівокруглу апсиду, прямокутні колони. Купол кам'яний, восьмигранний. Усередині знаходяться написи. На західному фасаді церкви були чотири колони. На північній стороні церкви була їдальня, яка була оточена міцними стінами. [4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. ԽուդավերդյանՀայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
  2. Айвазян А. А. Памятники армянской архитектуры Нахичеванской АССР, Ереван, 1981.
  3. Է. Աղայան, «Գողթն-Գողթան տեղանունը», «Լրաբեր հասարակական գիտությունների», 1957
  4. Тер-Аветисян С. Город Джуга, Тифлис, 1937.