Монастир кармелітів (Теребовля)
| Монастир кармелітів (Теребовля) | |
|---|---|
 Монастир кармелітів | |
| 49°18′2″ пн. ш. 25°41′58″ сх. д. / 49.30056° пн. ш. 25.69944° сх. д. | |
| Тип споруди | церква і пам'ятка культури  |
| Розташування |  Україна, Теребовля |
| Належність | РКЦ → ПЦУ |
| Стан | пам'ятка архітектури національного значення України |
  Монастир кармелітів (Теребовля) (Україна) | |
 | |
 Монастир кармелітів у Вікісховищі | |
Монасти́р кармелі́тів — пам'ятка архітектури національного значення у місті Теребовлі, споруджений 1635 року на місці дерев'яного монастиря. З 1990 року переданий громаді Української автокефальної православної церкви.
У XVII столітті розпочалася історія помітної міської пам'ятки в Теребовлі — Монастиря і костелу кармелітів. 1617 року теребовлянський староста Пйотр Ожґа запросив до міста кармелітів; 1620 року подарував їм землю для будівництва костелу. З 1635 до 1640 років відбувалося будівництво мурованих будівель костелу і монастиря. Масштабний проект був підтриманий фінансовою допомогою місцевих шляхтичів та магнатів: 1624 року шляхтич Миколай Осінський подарував монастирю броварню, крамницю та житловий будинок поблизу Гнізни. 1635 року власник села Лошнева Адам Коморовський надав ченцям 6 тисяч золотих. Приблизно тоді ж монастир отримав у своє володіння землі села Боричівка, якими користувався до приходу радянської влади[1][2].
Стефан Потоцький[3] — великий коронний референдар, львівський, калуський, черкаський староста[4][5] був доброчинцем костелу оо. Кармелітів в Теребовли.[6] За версією польського дослідника Анджея Бетлєя, у кляшторі був портрет теребовельського старости Міхала Потоцького.[7]
Монастир є комплексом споруд оборонного типу. Складається з двоповерхового комплексу келій та костелу Внебовзяття Пресвятої Діви Марії. Територію монастиря оточують масивні стіни з чотирма наріжними, п‘ятикутними в плані, оборонними баштами. Дві башти стоять над річкою Гнізна. У зовнішніх стінах та в баштах розміщуються бійниці для стрільби з рушниць та мушкетів та гармат. Головний вхід на територію влаштовано в центральній частині південної стіни у вигляді проїзної арки. В XIX ст. над нею була добудована надбрамна триарочна дзвіниця. [1]. Також були великі підземелля, у яких, зокрема, були захоронення духовенства та міської знаті.
У першій половині XX ст. проводилась реставрація. В післявоєнні часи в монастирі була влаштована фабрика ялинкових прикрас.
- ↑ а б Історія міст і сіл Теребовлянщини, 1997, с. 31.
- ↑ Шаршаткіна С. Оборонні культові споруди // Теребовлянщина: краєзнавчий альманах-календар / (упорядник і гол. ред. Григорій Кушнерик). — Тернопіль : Збруч, 2001. — С. 147—148.
- ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww. / opracował K. Prszyboś. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 100.
- ↑ Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII ww.… — S. 381.
- ↑ М. Ковальчук вказав, що це Стефан Александер Потоцький — батько Миколи Василя Потоцького — був доброчинцем костелу оо. Кармелітів у Теребовли, а в захристі був його портрет → Див.: Ковальчук М. Стефан Потоцький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 125. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Ковальчук М. Стефан Потоцький // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — С. 125. — ISBN 978-966-528-279-2.
- ↑ Betlej A. Kościół p. w. Wniebowzięcia Najśw. Panny Marii i klasztor OO. Karmelitów Trzewiczkowych w Trembowli // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków : «Antykwa», drukarnia Skleniarz, 2009. — T. 17. — 806 il. — S. 385. — (Materiały do dziejów sztuki sakralnej na ziemiach wschodnich dawnej Rzeczypospolitej. Cz. I). — ISBN 978-83-89273-71-0. (пол.)
- Мороз В. Давні римо-католицькі святині Теребовлі [Архівовано 10 листопада 2012 у Wayback Machine.] // RISU — релігійний часопис.
- Шубарт П. Бароко та його розвиток в архітектурі міст Східної Галичини. — Одеса, 2012. — ISBN 978-966-413-321-7.
|
Це незавершена стаття про церковну будівлю. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |