Мончак
| Мончак | |
|---|---|
| Головний тайша калмиків | |
| 1661 — 1672 | |
| Попередник | Шукур-Дайчин |
| Наступник | Аюка |
| Народився | невідомо |
| Помер | 1672 |
| Відомий як | хан  |
| Рід кереїти | |
| Батько | Шукур-Дайчин |
| Діти | син - Аюка |
| Релігія | тибетський буддизм |
Монча́к (?—1672) — третій головний тайша калмиків.
Один з найбільш далекоглядних політиків свого часу, прихильник дружніх стосунків з Московським царством.
Мончак був другим сином головного тайши калмиків Шукур-Дайчина й, після ранньої смерті старшого брата Даяна-Еркі, став наступником свого престарілого батька у 1661 році. Того ж року дав шерть на вірність московському цареві Олексію Михайловичу.
Наступного року разом з батьком здійснив похід проти Джунгарського ханства.
Протягом 1662–1664 років між батьком і сином виникли розбіжності, приводом яких слугувала віддача Мончаком свого племінника Ялби-тайши в Астрахань, за те, що останній порушив шерть на вірність Московському царству, дану Мончаком у 1661 році.
1664 року Мончак ходив війною на дербетських тайшів, які залишилися в Джунгарії, і завдав їм поразки. Один з дербетських тайшів був убитий.
Влітку 1664 року московський уряд офіційно визнав Мончака, як верховного правителя волзьких калмиків, надавши йому відповідні символи влади — булаву і прапор. На той час Мончак ліквідував усіх реальних конкурентів у середині правлячого «торгутського дому», тим самим розчистивши шлях своєму старшому синові Аюкі.
Підтримував дружні стосунки з Іраном, встановлені ще батьком. Приймав послів іранського шаха з дарунками і посилав своїх посланців до Ірану.
- «Очерки истории Калмыцкой АССР. Дооктябрьский период». — М.: Наука, 1967.
- Митиров А. Г. «Ойраты-калмыки: века и поколения». — Элиста: Калм. кн. изд-во, 1998.
- Лари Илишкин «Знаменитые калмыки прошлого». — Элиста, 2010, стр. 8 — 14.
- Цюрюмов А. В. «Калмыцкое ханство в составе России: проблемы политических взаимоотношений». — Элиста: Джангар, 2007.
- Шовунов К. П. «Очерки военной истории калмыков (17-19 вв.)».