Монітори типу «Шквал»
Монітори типу «Шквал», баштові канонерські човни типу «Шквал» — серія російських баштових канонерських човнів, які у часи СРСР класифікувалися як монітори. Кораблі діяли у складі Амурської військової флотилії.
До Жовтневого перевороту баштові канонерські човни типу «Шквал» також іноді класифікувалися як річкові канонерські човни 2-го рангу (баштові). Баштові канонерські човни типу «Шквал» були першими в світі броньованими річковими кораблями з дизельними двигунами, а також найпотужнішими кораблями на Амурі[1]. Один з баштових канонерських човнів цього типу «Гроза» загинув під час Громадянської війни.[2]
Програш у Японській війні спонукав Російську імперію посилити оборону на Амурі кораблями спеціальної побудови з великокаліберною артилерією. Конкурс на розробку проєкту таких кораблів виграв проєкт броньованого канонерського човна з чотирма баштами інженерів Балтійського суднобудівного і механічного заводу. Завод отримав від «Комітету прибережної оборони» замовлення на суму 10,92 мільйона рублів[3].
Річкові баштові канонерські човни типу «Шквал» проєктували спеціально для Амурського басейну, де була відсутня мережа вугільних станцій, а майже єдина база була в Хабаровську. Ці обставини сприяли першому у світовій практиці використання дизельної силової установки. Проєкт розробляли виходячи з досвіду і російсько-японської воїни і вимог Головного Морського Штабу. Потім його значно вдосконалили конструктори та інженери Балтійського заводу.
У 1907 році Морське міністерство Російської імперії замовило будівництво восьми броньованих баштових канонерських човнів водотоннажністю по 976 тон для новоствореної флотилії, яка формувалася для захисту гирла Амуру і берегів мілководної Татарської протоки (південна половина острову Сахалін, який вона відділяє від материка, перейшла до Японії згідно умов Портсмутського договору).
Перед проєктувальниками баштових канонерських човнів були поставлені дуже жорсткі умови: осадка не повинна була перевищувати 1,2— 1,4 м, запасу палива повинно було вистачити для переходу з Хабаровська в Благовєщенськ і назад. Також вимагалось встановити далекобійні знаряддя великого калібру, броню, яка забезпечувала захист від вогню польових гармат і забезпечити швидкість не менше 10 вузлів (18,5 км/год).
.jpg)
Кораблі остаточно увійшли до складу Амурської річкової флотилії в навігацію 1910 року.
Під час Першої світової війни, з враховуючи спокійну військово-політичну обстановку на Далекому Сході Росії (Японія була союзником Антанти), а також необхідністю посилення діючих флотів на Європейському театрі військових дій, Морський генеральний штаб наказав вивести в резерв частину кораблів. З них були зняті артилерія, частково суднові машини та механізми. З серпня 1914 року у строю залишалися тільки «Шквал» і «Смерч».
В кінці 20-х — 30-х роках «баштові канонерські човни» були перекласифіковано у монітори, пройшли капітальний ремонт та модернізацію.
Під час радянсько-японської війни кораблі (окрім монітору «Кіров») брали участь у бойових діях на ріці Сунгарі. Монітори «Свердлов» та «Сун-Ят-Сен» були відзначені гвардійським званням[4].
У березні 1958 року всі монітори типу «Шквал» здали у відання відділу фондового майна для розбору на метало-брухт.[5]
- К.Э. Черницкий, Е.Р. Эльцберг. Башенные канонерские лодки типа «Шквал», Санкт-Петербург, 1911 год.
- А.В. Платонов. Советские мониторы, канонерские лодки и бронекатера. Часть I. — СПб: «Галея Принт», 2004. — 120 с. ISBN 5-8172-0090-2 Царское наследие и Таблица 2 — ТТЭ речных канонерских лодок на 1917 г.
- А.В. Платонов. Советские мониторы, канонерские лодки и бронекатера. Часть II. — СПб: «Галея Принт», 2004. Приложение I: Вооружение речных кораблей и Таблицы 3 и 3б — ТТЭ модернизированных мониторов на 1944 год.
- Платонов А.В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2002. — С. 356—363. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.
- Черников И.И. Энциклопедия мониторов. Защитники речных границ России. — СПб.: Судостроение, 2007. — ISBN 978-5-7355-0706-2. Речные башенные канонерские лодки типа «Шквал».
- Черников И.И. Мониторы типа «Шквал». — СПб.: Гангут, № 16/2009. — 74 с. — (Мидель-шпангоут). — 500 экз. — ISBN 5-85875-073-7.
- Черников И.И. Монитор «Ленин» (русский) // Моделист-конструктор: журнал. — 1987. — № 4. — ISSN 0131-2243.
- ↑ Платонов А. В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2002. — С. 356. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.
- ↑ А. В. Платонов, Советские мониторы, канонерские лодки и бронекатера. Часть I. Царское наследие
- ↑ П. П. Похитонов, В. П. Чапыгин, Из истории военного кораблестроения в посёлке Кокуй Сретенского района Читинской области (1906-80-е годы XX века). Архів оригіналу за 3 червня 2019. Процитовано 3 червня 2019.
- ↑ Платонов А. В. Энциклопедия советских надводных кораблей, 1941—1945 / А. В. Платонов. — СПб.: ООО «Издательство Полигон», 2002. — С. 362—363. — 5000 экз. — ISBN 5-89173-178-9.
- ↑ Речные башенные канонерские лодки типа «Шквал». Энциклопедия мониторов. Защитники речных границ России. Черников И. И.