Морфологія української мови

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Морфологія — це розділ мовознавства, що вивчає частини мови.


Усього в українській мові є 3 види частин мови:

1) Самостійні частини мови

[ред. | ред. код]

Іменник (Хто? Що? )

Прикметник (Який? Чий?)

Числівник (Скільки? Котрий?)

Займенник: (Хто? Що? Який? Чий? Скільки? Котрий?)

Дієслово (Що робити? Що зробити?)

Прислівник (Як? Коли? Де? Куди? Звідки? Для чого? Навіщо? Чому? Яким способом? Наскільки?)

2) Службові частини мови: (відповідають на запитання)

[ред. | ред. код]

Прийменник: служить для зв’язку слів у словосполученні (у, в, на, до, над, з, із, за, біля, перед, при, під, від, до, для, без, над, між)                          

Наприклад: Ще в дитинстві я ходив у ліс.

Сполучник: служить для зв’язку однорідних членів, простих речень у складному (і, а, ні, та, зате, однак, через те що,)                                  

Наприклад: У неї очі – як сонце.

Частка: надає словам чи реченням додатковий смисл (будь-, -небудь, казна-, хтозна-, бозна-...)                                                                    

Наприклад: Тільки той ненависті не знає, Хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка).

3) Окремі частини мови

[ред. | ред. код]

Вигук: виражає почуття.